Читати книгу - "Історія одного розлучення, Ана-Марія Еріш"

Ну що ж, назвемо це просто взаємовигода, якою я успішно користуюся вже третій день. В кожної людини є потреби, і немає нічого поганого в тому, що ми просто користуємося моментом. До того ж, офіційно ми одружені, тому все за правилами. Я відчувала, що це йде мені на користь, адже я стала більш розслабленою, та таки намагалася тримати все під контролем. Варто не забувати, що рано чи пізно ми анулюємо наш шлюб, і я стану вільною дівчиною. Десь в глибині душі я хотіла, аби цей час наступив ще не скоро.

А сьогодні в мене свято — двадцять четвертий день народження. І як би я хотіла проскочити цей день, та не вийшло. Відкривши очі, перше, що я побачила — це квіти та сніданок у ліжко. Але Тоні тут не було, лише записка. Я ж прийнялась читати її:

"Кара,

Я тебе вітаю з днем народження, адже сьогодні просто неймовірний день. На жаль, мене терміново викликали на роботу і я не можу привітати тебе особисто. Та зовсім скоро я повернуся, і на тебе чекатиме ще один подарунок. А зараз насолоджуйся сніданком.

Люблю, Тоні"

Цікаво, це було щирим, чи він просто перестрахувався на випадок, якщо зайде дідусь? Думаю, таки друге. Ми ж маємо грати свої ролі. Але з квітами він вгадав. Мої улюблені тюльпани. Ще й на сніданок була яєчня з беконом, тост із джемом та сік. А день починається краще, ніж я думала.

Швидко вдягнувшись, я спустилась вниз. Там вже йшла активна підготовка до свята, яке Маркус Ріддель влаштує на мою честь сьогодні. От тільки це було ще одним способом показати багатство та велич нашої родини. Особисто я б хотіла тиху сімейну вечерю з найближчими людьми. Та це не можливо зараз. Можливо, колись.

- З днем народження, Каро. - дідусь поцілував мене у щоку. - Сьогодні твій день, тому можеш робити все, що завгодно. А і поклич Марі на вечірку, адже без неї це свято буде не таким.

З посмішкою, я набрала подругу. Вона довго вітала мене, але, на жаль, прийти не зможе, адже має досить високу температуру. От значить і те, чим я займуся сьогодні, поїду до подруги та перевірю як вона там. Сподіваюся, до свята встигну. А навіть як і ні, то нічого страшного.

***

Я мало не запізнилась, адже з Марі зовсім забула про час. Подруга і справді почувала себе не дуже добре. Але таки подарувала мені браслет дружби. Деякі скажуть, що це дитяча річ, проте вона виглядала стильно і була від щирого серця. Тому, він завжди буде зі мною. Та потім мені довелося досить швидко їхати. Швидко влетівши до кімнати, я перевдяглася в довгу чорну сукню, що вигідно підкреслювала моє тіло, розпустила волосся та нанесла макіяж. Браслет же лишився на руці, а от від будь-яких кулонів я вирішила відмовитись. Взувши туфлі на високих підборів, я спустилась до зали.

А там вже зібралось досить багато людей, які почали мене вітати. І скільки ж тут було щирих посмішок? Думаю, небагато. Помітивши подарунки, що були складені в кутку на столі, я зрозуміла, що це якийсь театр, де кожен намагається себе показати у вигіднішому світлі. І збоку від цього всього стояли дідусь та Тоні, що лише спостерігали всім. Вже вдруге я дивуюся, наскільки йому пасують костюми. Підійшовши, вони ще раз привітали мене.

- Твій подарунок очікує на тебе в кімнаті на столику. - прошепотів він.

А я навіть уявлення не мала, що це може бути таке. Але треба радіти, принаймні на людях. Я ж так закохана у свого чоловіка. Дідусь подарував мені нову машину, я подякувала, але в мене ще ця хороша. Та вже нехай буде. Я якраз розмовляла з ними, коли до нас підійшов Гаррі.

- Привіт, Каро. З днем народження тебе. - він поцілував мене в щоку. - Не віриться, що тобі вже двадцять чотири.

- Привіт. - як я маю пояснити Тоні хто він такий?

Ентоні ж одразу оглянув уважно Гаррі. Він був високим, з волоссям кольору карамелі, підтягнутим тілом та теплими карими очима.

- Тоні, це Гаррі. Він мій... мій друг. - просто прекрасно пояснила. - А це...

- Я чоловік Кари. - хлопець потиснув йому руку.

Так, тепер це стало ще більш незручним. Але повисла напружена тиша, яку кожен не знав, як порушити. Аж тут це вирішив зробити дід. Він підійшов та обійняв Гаррі. А я дуже сподівалася, що він зараз нічого такого не скаже. Та мої сподівання не справдилися.

- Гаррі, як давно я тебе не бачив. - він похлопав його по плечу. - З того часу, як ви розійшлися з Карою, ти зовсім перестав заходити.

Тоні ж лише здивовано дивився на мене. А взагалі, чого це я маю переживати? В нас не справжній шлюб, тому мені має бути байдуже. Але, чомусь, це так не працювало. Взагалі краще б його не запрошували. Маркус Ріддель дуже добре ставився до Гаррі Річмонда, адже він був сином одного з наших партнерів.

- Я мав певні справи. - відповів хлопець. - Насправді, я сподівався поговорити з Карою про нас. Але вже бачу, що ти щаслива. Тому, ще раз з днем народженням.

На цих словах Тоні обійняв мене за талію, намагаючись показати, що я зайнята. Хотілося крикнути на нього та прибрати руки. Зараз це було мені на руку. Тобто, Гаррі хотів мене повернути? Не думаю, що після того, як він вчинив зі мною, я готова його пробачити. Але вислухати ж можна. Та спочатку треба розлучитися. А тоді я вже прийматиму якесь рішення.