Читати книгу - "Сплетіння доль: оазис на двох, Вів Жарні"

— Не йди. Я доведу, що маю інші мотиви.

Лілеєць повільно вивільнив руку і глянув на неї, ніби вперше бачив. Тіло на дотик відгукнулося дрібним тремтінням в області насіннєвих щілин. «Залишковий ефект», — вирішив Квіт і, запахнувши ковдру, непомітно почухався. Пропозиція була привабливою. Він не буде самотнім, а Джорі розбереться в собі й зрозуміє, чого хоче: створити сім'ю з огидним(?) для його сприйняття чужинцем, або рухатися далі своєю дорогою. Лілеєць був переконаний, що обери Коррін другий варіант, йому доведеться довго зализувати серцеві рани, проте і відмовити не міг. У грудях Теффі жеврів вуглик надії. Нехай його міддає буде блідошкірим, зі смішною травичкою на голові, без лесів та подій, зате свій. Звісно за умови, що сапієнс зможе змиритися з відмінностями їхніх тіл.

— Я залишусь, тільки не чекай від мене занадто багато. — «І я від тебе не буду».

— Ти не пошкодуєш, — Джорі на радостях чмокнув Квіта в ніс і потягнув лілейця, що не встиг відреагувати, до кам'яного столу. — Я приніс фруктів і рибу запік. Цілком їстівна, хоча й підгоріла. Вона вертка, а я швидшим виявився. Спіймав руками, прикинь! І на берег викинув. Вистругаю острогу, ловити буде простіше, а то колюча зараза. Сухих пайків у нас небагато, а підніжного корму вистачить з лишком. Знайти б сіль, тоді рибу можна було б засолити й насушити про запас. Рогаті ящери всеїдні, я кидав їм нутрощі зі свого улову, так тріскають за милу душу і обрізками з фруктів не гидують… — Коррін перестрибував з теми на тему, втрачаючи обґрунтованість переходів, а Теффі жував чорнуваті шматочки риби і млів від приділеної йому уваги. Землянець не відходив від нього цілий день, базікаючи без угаву, вибачався за «словесний пронос» і починав заново. Квіту ще ніколи не було так весело.

На ніч кожен влаштувався у своєму кутку, проте обом не спалося: Теффі через те, що виспався наперед, Корріну через те, що долали думки.

— Квіт, скільки в тебе братів?

—  Я єдина дитина.

— Хіба діти не парами з'являються?

—  В ідеалі так.

— У вас… сталася трагедія? — ступив на хиткий місток зближення Джорі.

— Мій дає — манід у четвертому поколінні, а маніди часто мають патології репродуктивної системи. Його насіннєві порожнини недорозвинені, тому він не може стати міннає і виносити дітей. Нає ж не пощастило в юності. Він потрапив в аварію і, отримавши незворотні внутрішні ушкодження, залишився з однією порожниною. Лікарі не рекомендували йому сплітатися, запевняючи, що виходитимуть пустоцвіти. Їх порад він не послухав і відкрився я. Всі наступні насінини справді були порожніми. А мої шиннаїси ...

— Хто-хто?

— Батьки міннає.

— Діди. Зрозумів, продовжуй.

— Вони відмовилися від чистоцвітного сина через його зв'язок із манідом. І мене не визнають, не вписують у Книгу Роду.

— Ідіотські у вас класифікація та закони, — обурився Джорі. — Моя сестра заміжня за жителем Марса, в ньому стільки всього намішано, що раса невизначена і ніхто його не шпиняє. Він прекрасна лю… гуманоїд та чудовий батько для їхньої блакитношкірої доньки.

— Не всім так щастить. Лояльних до манідів лілейців мало. Я знаю всього двох: мого нає та Сіля — друга, з яким я летів на Лілейну. Обох у нашому суспільстві терплять, але не шанують.

— Таких ксенофобів треба відстрілювати. Ти сильний, раз вижив у ненависницькому середовищі і не зламався. Твої батьки, певно, дуже тобою пишаються.

— Так, цього не відняти. Я для них найкращий, — навіяні спогади про рідних відгукнулися глухим болем. — Моє зникнення для них найсильніший удар.

— Не сумуй, так чи інакше все налагодиться.

***

Наступні дні були зайняті вивченням місцевості та налагодженням побуту. В західній частині оазису знайшовся солончак. У пересохлому озерці хлопці назбирали великокристалічних пластів і випарили собі придатної для вживання солі. На тому ж солончаку потерпільцям зустрілися нарси, яких Джорі наполегливо називав оленями, і Корріна заманулося пополювати. Свіже м'ясо, яке нещодавно бігало, було для нього смаколиком, оскільки на космічних кораблях годували штучним згенерованим у харчових автоматах. Теффі ідею схвалив, порадивши  для початку навчитися стріляти із сонцезарядника, чим землянин і зайнявся. Назбирав фруктів, розставив на камені і з азартом палив... повз них. Квіт посміювався зі стрільця і ​​шив собі взуття замість того, що порвалося. Ну, як шив: плутав витріпані зі свого костюма нитки, робив дірки в тканинних відрізах і ламав дерев'яні шипи, якими замінив голки. Займаючись кожен своєю справою, їжу хлопці готували разом. Квіт викопував їстівне коріння і комбінував фрукти для салатів, а Джорі пристосувався не перетворювати на вугілля рибу та молюсків, чому посприяло м'ясисте листя, підсунуте йому лілейцем. Концентрати було вирішено залишити на непередбачений випадок. Запаяні пакети перекочували на кам'яний виступ за метр від підлоги, подалі від всюдисущих рогачів.

Шестилапі ящери продовжували переслідували Квіта скрізь, де можна й не можна, але на його захист раптово виступила велика особина, що стала розганяти конкурентів. Бойова самиця була названа Шоршою і допущена до свого ідола. Тобто Теффі її підгодовував і дозволяв спати лускатому песику на своєму ліжку, стверджуючи, що краще одна, аніж десяток. Натомість ящірка помітила каміння біля печери й кидалася на всіх, хто наближався до об'єкту її обожнювання, включаючи Джорі. Механік таку відданість не вітав. Раз-другий потішно, коли на тебе з шипінням кидається животина і, чіпляючись кігтиками, лізе по штанині, щоб, діставшись руки, цапнути за палець, але ж у грі має бути міра. Теффі заливався сміхом від витівок Шорші. Заохочував її шматочками фруктів і фразами на лілейському, що сердило Джорі ще більше. Незабаром землянин визнав, що стосовно хвостатої суперниці відчуває ревнощі. Квіт розмовляв із нею рідною мовою, довго гуляв із ящіркою лісом, навчаючи ту собачих команд, і ділив із нею ліжко. А Джорі залишалися тільки його сновидіння. Там він обіймав, цілував і проробляв багато гарячих штучок зі своїм зеленкуватим щастям, тоді як насправді Квіт впритул не помічав завуальованих натяків, флірту та підкатів або ж майстерно зображував нерозуміння. Загалом лілеєць ніяк не проявляв своєї зацікавленості в подальших відносинах, і хлопцеві стало здаватися, що інорасець навмисно тримався від нього на відстані.