Читати книгу - "Сплетіння доль: оазис на двох, Вів Жарні"

Промаявшись тиждень, землянин вирішив влаштувати лобове зіткнення. Підстерігши, коли Теффі рано вранці піде купатися, Джорі пішов за ним слідом. Дочекавшись, поки він роздягнеться, юнак також скинув штани і попрямував до річки.

—  Ти чого? Це ж мій час, — оторопів Квіт.

— Не пам'ятаю, щоб ми встановлювали правила щодо купання, — відхрестився Коррін, занурюючись у воду.

— Я думав, це й так зрозуміло: мій час ранковий, твій — денний та вечірній.

— А ось фіг! Коли хочу тоді й купаюся. Можеш приєднуватися, — механік кинув на співрозмовника косий погляд і в два гребки опинився поряд.

— Непристойно…

«Замовкни». Коррін запечатав рота лілейця поцілунком, насолоджуючись смаком і податливістю його губ. «Він діє на мене як…»

Поштовх у груди. Втрата рівноваги. І Джорі з головою пішов під воду. Хвилина була витрачена на панічне бовтання серед бульбашок повітря і викашлювання рідини із легенів, чого цілком вистачило Теффі, щоб вискочити на берег, змахнувши випущеними відростками.

Квіт боявся самого себе. Зрадницьке тіло горіло, немов напередодні сплетіння, і тяглося до землянця всіма кінцівками. Ще б трохи, і він би захлеснув щупальце на шиї Джорі, витяг би його на пляж і накоїв би непоправного. Того, що ніяк не можна було б списати на неконтрольованість щупалець, бо тепер він чудово усвідомлював свої бажання та можливості. Повоювавши зі штаньми, і таки натягнувши їх на мокре тіло, лілеєць прожогом шмигнув у ліс аби подалі втекти від провокатора, який будив у ньому низинні, затьмарюючи розум інстинкти.