Читати книгу - "Сплетіння доль: оазис на двох, Вів Жарні"

Кущі ставали дедалі пишнішими, стовбури дерев — вищими й товстішими, а замість шуму потоку, почало чутися вогке чвакання. Захеканий Квіт зупинився і оглядівся. Територія була незнайомою. Під ногами лежало болото, прикрите щільним килимом переплетених рослин, а праворуч не було кам'яної гряди — головного оазисного орієнтиру.

— Далекувато мене занесло, — Квіт задер голову, зреагувавши на вереск. Високо над ним шастали павукоподібні тварини. Вони розгойдувалися на гілках і, хапаючись за них двома парами довгих руколап, здійснювали запаморочливі стрибки. Поглядаючи на повітряних гімнастів, лілеєць пішов далі, шукаючи сухе місце, щоб сісти і відпочити. Трохи поплутавши між зашкарублими вкритими наростами грибів стовбурами, він вийшов на галявину, посеред якої на невеликому пагорбі стояло дерево. Серцеподібне розміром з долоню листя і моховиті волокна звисаючи з нижніх гілок, Квіта заінтригували. Перед ним височів лісовий старожил. Спочатку здалося, що трава під деревом пожовкла, але придивившись, лілеєць зрозумів, що помилився. Сонце ледь пробивалося крізь густу темно-смарагдову крону гіганта, створюючи навколо таємничу, пронизану променями світла напівтемряву. І цими сонячними доріжками на землю плавно спускалися крихітні зірочки-квіточки. Вони кружляли в гіпнотичному повільному вальсі. Квіт заплющив очі, вслухаючись у симфонію, яку супроводжувала їх танець. Музика лісу поєднувала в собі переливи пташиних трелей, стрекотання комах, скрип та перестук гілок, що билися одна об одну на вітрі, й шерехи листя. На жаль, загальне звучання псував тріск сучків і хлюпання під лапами якоїсь тварини, що з витонченістю всюдихода ломилася крізь хащі. Бажаючи уникнути зустрічі з великогабаритним мешканцем оазису, лілеєць сховався за порізаним глибокими нерівностями стовбуром і, притулившись до грубої шорсткої кори, зачаївся.

Зі словами: «Відчепися від мене!» на галявину вивалився Коррін, струшуючи з черевика довге перекручене стебло болотяної рослини.

Втікач оступився, і під його ногою хруснув сухостій.

—  Квіт! — землянин відкинув траву, що сплутала ноги. —  Не біжи, прошу!

— Стій там! — вийшов із укриття лілеєць, і жестом зупинив юнака, який кинувся до нього.

— Досить з мене твоїх ухилянь! — Коррін перетнув простір, що їх розділяв, і схопив Теффі за руку. — Чому ти втік?

— Через них, — Квіт відвів плечі назад і за його спиною піднялися події, націливши кінчики на Джорі. Той випустив свою здобич і відступив. — Ось. Про це я й кажу, — пригнічено мовив лілеєць. — Ти боїшся. Щоразу, як я заводив розмову про щупальця, ти кривився, сипав незрозумілими мені жартами про ісік... асфіксію й тішився, що подій більше не видно. Ти дивишся на них як на бридоту. Але події та я — одне ціле. Відкидаючи їх, ти відштовхуєш мене. Поки ти тут, — лілеєць торкнувся своєї скроні, — не поєднаєш мене з подіями, у нас з тобою, Джорі, не зростуться стосунки… Йди, дай мені побути одному.

Землянин ніколи не відчував такого сум'яття. Слова Квіта вдарили влучно. Хлопець шукав причину ігнорування в самому інорасці, а виявляється, треба було покопатися в собі. Думки про щупальця воістину вганяли його в острах. Коли він до них торкався минулого разу, контакт був продиктований необхідністю, перспектива ж повторення ентузіазму не викликала. Випадок з нашийником переслідував Корріна в кошмарах. Події небезпечні. Квіт безпечний. Скласти настільки різні образи в один цільний не виходило. Судячи з пояснень, лілеєць це чудово бачив і оберігав його — Джорі, від зіткнення з ненависними хапалками. Інорасець на свій лад дбав про нерозумного міддає, який йому дістався. Прийшовши до такого висновку, Коррін пересилив себе і рішуче зробив крок назустріч сумній живій статуї.

«Припиняй труситися, кретине! Це він — твоя квіточка, що просто розпустила корінці. Нема там чого боятися, вони є у всіх рослин. Це — норма!»

— Джорі, ні! — Теффі вперся в груди хлопця, проте той зім'яв слабкий опір і пригорнув лілейця до себе.

— Деякі фобії можна перебороти, зустрівшись з ними віч-на-віч повторно.

— Я допоможу тобі вилікуватися, — зрозумів його з півслова Квіт і обійняв у відповідь: руками за шию, подіями за торс і стегна. Коррін напружився, коли щупальця пройшлися в нього між ніг, натиснувши на пах, і розслабився, коли тим же маршрутом прослідувала долоня.

—  Мені подобається твоя стратегія.

— Можна, я роздивлюся тебе? — зніяковіло запитав Квіт.

— Поступися мені, як пацієнту, першістю.

Лілеєць відступив, даючи простір для маневрів.

Опустившись на коліна, хлопець розстебнув штани. Те, як Теффі пестив себе всередині напівпрозорого члена, не давало спокою. Землянину хотілося показати, що він зможе довести Квіта до несамовитості, використовуючи свої методи та засоби. Продемонструвати, що він нічим не гірший за партнера зі щупальцями.

Лілеєць вплів пальці в золотисте волосся і дивився зверху на маніпуляції землянця зі своїм одягом.

Стягнувши штани, Коррін взяв ярі двома пальцями і розгладив орган, що лежав складками.

— Не смикай її, — занепокоївся Квіт.

— Не буду, — відповів знизу Джорі, провівши по шовковистій плоті язиком. Після чого всмоктав асоційовану в нього зі здутою повітряною кулькою ярі до рота, і розправив язиком вхід у порожню трубку. Штовхнуся в неї раз-другий і привітав себе з перемогою. Псевдочлен почав тверднути, набуваючи форми, і під язиком проступили горбки. Змінюючи інтенсивність натискання і швидкість проникнення, Коррін з'ясував, що, коли засовувати язик в ярі на всю довжину, то Теффі солодко зітхав, а коли натиснути кінчиком на верхню стінку — смикав його за волосся, не в змозі контролювати себе. На заключному етапі свого експерименту Джорі перемістив долоні зі стегон лілейця на його боки та провів по них. Квіт затремтів, згинаючись, і двома руками притиснув голову Корріна до свого паху. У хлопця сльози бризнули з очей, коли горло продерла затверділа ярі. Джорі мужньо придушив блювотний рефлекс і погладив зволожені насіннєві щілини, втішившись тим, що член лілейця не вистрілював спермою, інакше він би захлинувся. Доки Квіт приходив до тями, впершись руками землянину в плечі, Коррін стер з підборіддя слину, порухав з боку в бік натрудженою щелепою і поплескав Теффі по нозі, просячи його остаточно скинути штани.