Читати книгу - "Ловці туманів, Олександра Чернобай"

– І зрештою за руку вона таки мене повела до себе.

– Іринею, тихо! – Кая бачила, що Андрій знову смикнувся в їхній бік, але пригрозила йому пальцем і поквапилась затягти дивака до приміщення. Вона завела Іринея до свого кабінету, наказала сісти на стілець, а сама дістала аптечку, щоб обробити й заклеїти рану на постраждалій губі.

– Не знаю, що на Андрія найшло, зазвичай, він досить миролюбний, – Кая стала над Іринеєм, трохи завівши йому голову, та взялась за рану. Аби зручніше було, вона однією рукою тримала його за обличчя, приклавши долоню до щоки та зосередивши всю свою увагу на вустах чоловіка.

– Подобаєшся ти йому, ось і все.

– Що? Не верзи дурниць, це ж Андрій, він – як приятель через друге коліно. Ми – звичайні колеги.

– А «приятелю через друге коліно» про це відомо? – Іриней говорив тихо та спокійно, його голос набув оксамитових і теплих тонів, з’явився смачний звабливий придих, від чого у Каї шкірою мурахи почали танцювати пристрасне танго. Вона порухала плечима, аби хутко прогнати тих непроханих мурах.

– Мовчи, не заважай. Мені байдуже, що йому там відомо, я приводу не давала, щоб вважати себе кимось особливим для мене. Тому то вже проблеми Андрія, як він все сприймає, – Кая відчула, що пульс в Іринея пришвидшився, фіолетовий блиск в очах спалахнув з новою силою, а хрипке дихання через розтулені вуста вже серйозно бентежило.

– Я розумію його, ти – гарна і спокуслива, непереборно маниш до себе. Я б теж за твою увагу начистив пику.

– Що…? – Кая настільки розгубилася від слів Іринея, що забула про губу і відвела свою руку. Її подих геть втратив рівновагу, чоловік так дивився на неї, як ніхто до цього в житті. Фіолетовий блиск захопив її, вона пірнула в його глибокі космічні очі, в яких наче справжні галактики ожили.

Неочікувано Іриней підсунувся, а тоді схопив її рукою за шию й притиснув до своїх вуст. Кая навіть пискнути не встигла, відчуваючи залізний присмак його крові. Дівчину обдало жаром, проте тіло, немов забуло, як треба рухатися. Іриней лише на мить зупинивсь, а тоді, вдихнувши, впевнено поглибив поцілунок, від чого у неї запаморочилося в голові.

Кая ледь не впала, її руки зависли в повітрі, а шкірою промайнула вогняна хвиля і вкрила прямісінько з головою. Іриней зробив ще один сміливий рух язиком і тільки тоді дівчина оговталась та відштовхнула його.