Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Евсун йшла по вулиці, її думки були заглушені болем, і вона не відчувала навколишнього світу. Раптом вона почула кроки за собою. Це був Емір.

Емір: “Евсун.”

Евсун, не зупиняючись: “Не чіпай мене, йди, Еміре.”

Емір, наближаючись: “Я не можу залишити тебе в такому стані.”

Евсун, з відчаєм у голосі: “Залиш, тобі не вперше завдавати мені болю. Облиш, якось справлюсь сама.”

Емір, простягнувши руку до неї: “Евсун, пробач мені.”

Евсун, не дивлячись на нього: “Я пробачила.”

Емір, з надією в очах: “Я дуже кохаю тебе.”

Евсун, повертаючись до нього, дала йому ляпаса.

Евсун, холодно: “Більше ніколи, чуєш, ніколи такого мені не кажи. Я одружена, маю чоловіка. Тепер ми станемо справжнім подружжям.”

Емір, з почуттям шоку: “Що це означає?”

Евсун, зі спокійною рішучістю: “Ти скоро дізнаєшся.”

Вона пішла, залишивши Еміра стояти, збентеженого і не розуміючого, що сталося. Тепер вона точно знала, чого хоче. Чого прагне. Помсти. За все, що її використали. І відплата буде страшною.

Вечір

Евсун прийшла до Явуза і сіла ближче до нього.

Явуз, з усмішкою: “Щось сталося?”

Евсун, не зважаючи на свої емоції: “Я хочу стати твоєю дружиною.”

Це означало, що вона хоче провести з ним ніч.

Явуз, в очах блиск: “Я так цього чекав. Я дуже тебе кохаю.”

Евсун посміхнулася, але насправді це була лише гра.

На ранок

Евсун прокинулася і пішла в душ. Їй було огидно від самої себе. Вона зрадила свого коханого. Нарешті вона знайшла спокій, якого давно не було.

Зейнеп, побачивши її в такому стані: “Що ти робиш?”

Евсун, холодно, намагаючись приховати почуття: “Нічого, я хочу бути щасливою.”

Зейнеп, з підозрою: “Щось сталося, і ти не розказуєш.”

Евсун вперше збрехала своїй подрузі.

Евсун, намагаючись виглядати спокійно: “Нічого не сталося.”

Зейнеп, не відступаючи: “Евсун, я дізнаюся, і тоді…”

Вечеря у батьків

Вечеря була святковою, і вся родина зібралася разом. Евсун з Явузом і Емір з Тулін. Коли їхні погляди зустрілися, Евсун відчула біль. Тулін обняла Евсун.

Тулін: “Я рада, що з тобою все добре.”

Евсун: “Дякую тобі.”

До неї підійшов Емір.

Емір, з турботою в голосі: “Вітаю, тобі вже краще?”

Евсун, холодно, але ввічливо: “Так, дякую.”

Тулін, з посмішкою: “Перш ніж розпочати вечерю, я би хотіла поділитися з вами новиною.”

Евсун завмерла, кров в її жилах замерзла. Вона вже здогадувалася, про що йдеться.

Тулін, радісно: “У нас з Еміром буде дитина, я вагітна.”

Емір поглянув на Евсун, але вона уникала його погляду. Евсун зробила перший крок і привітала їх.

Евсун, з холодною посмішкою: “Вітаю, нехай дитина народиться здоровою.”

Вона підійшла до Еміра.

Евсун, з підкресленою ввічливістю: “Вітаю тебе, зятю. Сподіваюся, ти будеш достойним батьком.”

Всі сіли за стіл, і вечеря продовжилася.

Зейнеп, помітивши напругу, підійшла до Евсун і покликала її до кімнати.

Зейнеп: “Евсун, у них буде дитина, ти це розумієш?”

Евсун, з важким подихом: “Так, розумію.”

Зейнеп, з розумінням: “Так ось чого ти цієї ночі була з Явузом?”

На цей момент до кімнати зайшов Емір. Він почув ці слова.