Читати книгу - "Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор"

І просто зараз. Бо двері розчинилися і на поріг вийшов чоловік. До пояса оголений. У джинсах і босий. Легка щетина робила його схожим на французьких мачо зі старих фільмів про кохання, які я так люблю. Він був схожим на Алена Делона. Ох, матінко моя рідна, і як з таким розбиратися? 

Я вже давно помітила, що красиві, вродливі люди вражають мене наповал однією своєю присутністю. Отака я художня натура. Так і завмерла я стовпом, роздивляючись накачаний торс, рельєфні біцепси, покручені канатами м’язів плечі. А ідеальне обличчя чоловіка так і просилося в ескіз...