Читати книгу - "Ірка, Moon Grey"

- На водичку. Попий. – Віра спокійно подала дівчині пляшку з водою.

Дівчина випила ковток, два.

Знову засміялась. Дзвінко, лунко. Вона впала на коліна і била руками по землі. Потім впала безсило на бік.

Віра підійшла, допомогла підвестись. Ірку колотило.

- Ходім.

Віра повела подругу до неї додому.

Оля відкрила двері і округлила очі:

- Що з нею? - Підскочила, схопила під руки.

Вони вклали дівчину на постіль.

Ірка вранці відкрила очі і побачила обличчя Віри та Олі.

- Фу, ну ви мене налякали! Як коти над Наташою.

- Ми її налякали. Ти як?

- Та добре. - Ірка обвела кімнату. Не побачила кого хотіла і втратила настрій.

- Бабу Дору шукаєш? - Пирснула Віра. - Вона їде, так що віддихнеш від неї.

- Я повинна її побачити.

Ірці чомусь щемило і вона хотіла вибачитись. Хоч і вредна стара.

- А то нащо? - Віра кинулась за дівчиною. - Іра, стій.

Та та вже бігла, хитаючись, до будиночку за рогом. Вона підходила до дверей, як почула гомін, прислухалась:

- Ти рєшіл?

- Так, я вирішив. Вибач. Хлопці допоможуть з переїздом. Але не я.

- Ну сматрі. Я два раза не павтаряю.

Почувся лящ по щоці.

І далі голос баби Дори:

- Толічка, Діночка так любить тебе...

- Ба, не нада! Я всьо рєшіла. Точка. Обойдьомся без паршівіх. Урод.

Ірку як  довбонуло здогадкою. Вона, сама не знала нащо, рвонула двері, Віра вже хапала її за рукав, але не втримала і тільки смикнула за рукав та скинула кофту, залишивши Ірку  в одній легкій сорочці на тонких бретелях. Увірвалась в кімнату, за нею Віра, за Вірою Ольга.

Дівчина хвацько підбігла до баби Дори, і слова вибачень вилетіли з голови.

Вона стала як вкопана.

Тут дійсно стояв Толік. Бабина онука штучна красуня, баба Дора.

- Іра?! Я думав ти пропала! - Толік метнувсь до неї.

Діна як левиця ревнула:

- Ана?! Стаять! - схопила Толіка за рукав. Той крутнув рукою і до Ірки.

Ольга і Віра стояли на підхваті розборонити, бо ж знали, що Толік пішов вести серйозну розмову.

Баба Дора схопила онуку:

- Спокійно.

Зміряла поглядом Ірку і просичала:

- Нехай він йде до цього здрища. Вона скоро здохне, прибіжить тоді назад.

Ірка вирячила очі. Звідки баба знала, метнула погляд на Віру.

Та мов рута червона знітилась. Бо вважала, що бабка залишить Ірку в спокої при від'їзді з чистим серцем, без спомину зла.

Ірка стояла, впершись як воїн розставивши стрункі ноги, руками трималась за Толіка та Ольгу. Подалась крок вперед. Мовчки. Спокійно. Потім мовила не повертаючи голови:

- Толь, прошу,  відведи маму. Я ...я... я вибачусь. – Видихнула нарешті вона.

Хлопець повів матір. Віра та й баба Дора отетеріли. Діна просто брезгливо дивилась.

Ірка стала перед бабою. Витягнула вперед руку і повільно смачно скрутила дулю:

- Викуси, стара падлюка. Якщо я хвора, це не значить, що я здохну раніше тебе.

Розвернулась йти і тут бабу понесло! Та кавкнула, вмить схопила мокру ще ганчірку для столу. І заходилась чихвостити Ірку, а та сміялась та тікала.

Коли баба з онукою поїхали, Ольга, Ірка та Толік відкрили шампанське за мамине спасіння Ірою.

І саме тут пробка влучила Ірці в око.

- Баба Дора! От карга!

Вранці мати з сином поїхали в справах встановлення особи.

Ірка з опухшим від пробки оком завітала до Віри.

За тиждень Ірку прооперували. Вдало. Курс капельниць і щасливе життя попереду.

Кінець