Читати книгу - "В обмін на кохання, Солен Ніра"

— Добре, Ліа, — пробурмотіла я собі під ніс, — ти просто у відрядженні. Нічого не красти, нічого не ламати. І, бажано, не виходити заміж.

Раптом у кімнаті пролунав звук. Я здригнулася і обернулась.

На столику біля вікна лежала маленька коробочка із запискою.

Я наблизилася і прочитала акуратний почерк:

“Для нашої першої вечері. Надіюсь, обереш щось гідне.”

Я відкрила коробочку — і побачила… коштовності. Справжні!

Намисто з сапфірами, сережки, браслет — усе виглядало настільки шикарно, що я майже відчула, як у мене судомить гаманець від ревнощів.

— Боже, я ж не зможу навіть це застебнути! — простогнала я, повертаючи коробку назад, ніби боялася ненароком її зламати.

Я нервово сіла на край ліжка.

Перша вечеря.

З ТИМ самим чоловіком.

У шикарній сукні та з коштовностями дорожчими за моє життя.

Це вже виходило за рамки мого плану “погано себе вести й бути вигнаною”.

Я мала щось придумати. Негайно.

І тоді блискавична ідея засяяла в моїй голові: якщо я з’явлюся на вечерю у якомусь дикому вбранні, поводитимусь максимально безглуздо і скажу кілька абсолютно божевільних речей — може, він сам відмовиться від ідеї весілля!

Я підхопилася і кинулася до шафи.

Після десятихвилинного копирсання я знайшла ідеальну сукню: яскраво-жовту, із пишною спідницею й бантиком на плечі.

Виглядала я в ній… ну, як торт. Трохи покоцаний, але все ж торт.

Я вдяглася, вліпила собі яскраво-червону помаду і, задоволена своїм задумом, поглянула на себе в дзеркало.

“Ідеально. Якщо він після цього ще захоче мене — то я, мабуть, справді чарівна.”

В цей момент у двері чемно постукали.

— Пані Ліа, вечеря готова, — почувся спокійний голос за дверима.

Я глибоко вдихнула, випрямила спину й посміхнулася.

Час діяти.