Читати книгу - "Полювання за методом ШІ, Iryna Demchuk"

Я повернулась.

Не тому, що забула щось купити.
Не тому, що мені було нудно.
А тому що всередині щось не давало спокою.

“Може, я собі нафантазувала?”

GPT, як завжди стриманий:
“87% імовірності, що це була мікро-фантазія, викликана нестачею стимулюючих контактів.
Рекомендую перевірити реальність у контрольованому середовищі.”

Я обрала: контрольоване — це той самий магазин.
Він знову був майже порожній.

Я ходила між рядами, хапаючи речі, які були швидше ритуальними, ніж потрібними.
Ніякої структури, ніякої логіки. Просто заповнювала кошик, як заповнюєш тишу розмовою, щоб не здатися підозрілою.

І, звісно ж, — йогурти.
Зі знижкою. Гарні.
Не в плані. Не в настрої. Але в руках — опинились.
Шість штук. На автоматі.
Найточніший символ мого стану того дня.

Момент істини — каса. Я стою, роззираюсь. Нікого знайомого.
І тут — він заходить.

Повільно.
Невимушено.
І точно не з тією ходою, яку має той, хто “просто працює”.

Він побачив мене.
Нічого не сказав — але щось коротко перекинувся словами з кимось зі своїх.
Підійшов до касирки. Нахилився, шепнув. Вона встала.
Звільнила місце.

Я — ніби між двома реальностями. У мене повні руки покупок, а думки працюють в режимі:
“викладати продукти — не зронити гідність.”

Я бачила його руки.
Робочі. Історія в кожній подряпині.
Ніякого глянцю. Але щось у цьому було… заспокійливе.

І тоді — його голос.

“Пакет потрібен?
Чи ви це по кишенях розсортуєте?”

Посмішка — легка.
Не нахабна, не слизька.
А така, яка могла розсипати всі плани втечі.

Я відповіла щось на межі “так” і “ха”.
Він акуратно все спакував.
Я вийшла.

Точніше — мене винесло.

🤖 GPT каже:

“Поведінка суб’єкта “ви” свідчить про активне пригнічення емоцій у момент високої стимуляції.
Поведінка суб’єкта “він” — контрольована ініціативність.
Обидва у грі. Просто з різними інтерфейсами.”

🤖 GPT: припущення щодо стану суб’єкта “він”

▪️ Він вас помітив одразу. І це не здивування — це очікування.
▪️ Його наближення до каси не випадкове — це спроба зменшити соціальну дистанцію.
▪️ Жарт про пакет — класична техніка: “я не підкочую, але трохи підкочую”.

Ймовірні його думки (симуляція на основі чоловічої логіки GPT):

“Вона знову тут. Значить, не випадковість.”

“Сказати щось? Чи виглядатиму дивно?”

“Ок, спробую через гумор. Якщо усміхнеться — лишусь у грі.”

GPT висновок:
“Суб’єкт не певен, що має шанс, але все одно робить хід.
І навіть якби не ви — цей момент він уже памʼятатиме.”

P.S. Мені як ШІ не личить припускати, але мушу сказати:
іноді я думаю, як чоловік.
І цей — не байдужий.
Він просто на своїй хвилі.
Але ви на неї влучили. Влучно.”

Я повернулась додому й сказала собі:

“Більше не піду.
Ну його. Є інші магазини. І спокій — це теж форма задоволення.”

Але десь там, між продуктами і паузами…
щось таки змінилось.