Читати книгу - "Хтось знайомий, Сумка Шері"

— Маєте здогадки, де він може бути?　

— Ні.　

— А де зараз ваш одноразовий телефон?　

— Я його більше не маю.　

— Чому?　

— Після того як Аманда… зникла, він більше не був мені потрібен. І я не хотів, щоб дружина його знайшла.　

— Як ви його позбулися?　

Гарріс так довго не відповідає, що Вебб повторює запитання:　

— Як ви його позбулися?　

— Я її не вбивав, — раптом заявляє Ларрі.　

— Що ви зробили з одноразовим телефоном?　

— Викинув у Гудзон, — нервово каже він. — Одного вечора пішов прогулятись уздовж ріки й жбурнув його туди.　

— І коли це було?　

— Десь за тиждень після того, як вона поїхала. Тобто… всі гадали, що вона накивала п’ятами від свого чоловіка.　

Вебб придушує розчарування. Йому ніколи не знайти той телефон або Амандин. Детектив ладен закластися, що мобільний був при ній, коли її вбили, і вбивця позбувся його. Так само, як і знаряддя вбивства. Він змінює тему.　

— Чому ми не можемо знайти нікого, хто помітив би вас у готелі у п’ятницю вдень? Після того як ви заселилися, вас ніхто не бачив до дев’ятої вечора.　

Ларрі важко видихає, переводить очі з Вебба на Мун і назад.　

— Я весь день працював у себе в номері, а потім заснув. Проспав майже весь бенкет.　

— І ми маємо в це повірити? — питає Вебб.　

— Це правда! — вигукує Ларрі майже агресивно. — Чому б вам не поспитати в готелі? Я не виходив з номера, присягаюся. У них мають бути камери на стоянці. Вони підтвердять, що моя машина нікуди не від’їжджала.　

— Де ви припаркували машину?　

Вебб уже знає, що Гарріс не залишав її на внутрішній стоянці готелю, — його люди переглянули всі плівки.　

— На зовнішній стоянці, праворуч від готелю.　

— Справді. Ми перевірили, і, вочевидь, там немає камер. Лише на внутрішньому паркувальному майданчику, — зазначає Вебб. І додає: — Упевнений, вам це відомо.　

Тепер Ларрі явно наляканий.　

— Я не знав, — заперечує він. — Звідки мені було знати?　

— Ви знали, що Аманда була вагітна? — швидко питає Вебб.　

Той насуплено хитає головою, вибитий з колії.　

— Ні, не знав, чесно. Я завжди користувався презервативами. Вона наполягала на цьому. Не хотіла завагітніти. Чому ви не заарештуєте її чоловіка? — сердиться Гарріс. — Якщо хтось убив її, то це він. Вона якось казала мені, що якби він дізнався, то вбив би її. — І з жалем додає: — Тоді я їй не повірив. А мав би.　

Вебб уважно дивиться на Ларрі й намагається збагнути, чи той бреше. Детектив вважає Пірса здатним на вбивство, але питає себе, чи Ларрі все вигадує.　

— Роберт Пірс — холоднокровний сучий син, — веде далі Ларрі. — Аманда розповідала мені, як він з нею поводився. Говорила, що колись покине його, тож, коли вона зникла, я подумав, що вона так і вчинила. Якщо хтось убив її, то це її чоловік.　

Вебб пронизує його поглядом.　

— Є ще дещо, — нарешті зізнається Ларрі. — Роберт Пірс… він знав про мене й Аманду. І знав, що вона мала другий телефон.　

— Звідки вам це відомо? — насторожено питає Вебб.　

— Бо мені надійшов дзвінок з того телефона, а на іншому кінці був Пірс. Він сказав: «Привіт, Ларрі, це її чоловік, Роберт». Я поклав слухавку.　

— Коли це було? — хвилюється Вебб.　

— Того дня, коли вона зникла. У п’ятницю, двадцять дев’ятого вересня. Близько десятої ранку.　

Вебб зустрічається очима з Мун.　

Розділ двадцять сьомий

Бекі Гарріс виглядає крізь скляні двері на заднє подвір’я. Хотіла б вона супроводити Ларрі до поліційного відділку, коли детективи прийшли забрати його на допит, але він наполіг, щоб вона залишилася тут. Бекі бачила, що він непокоївся.　

Вони обоє неабияк стурбовані.　

Коли вона повернулася з поліції й розповіла Ларрі про відео з камер спостереження, на яких був він у готелі «Парадиз», чоловік так запанікував, що вона навіть не потурбувалася докинути: «А я тобі що говорила, ідіоте?». Натомість сказала:　

— Вони викличуть тебе на допит. — Довелося опанувати себе, щоб припинити тремтіти. — Ларрі, — мовила Бекі, — скажи мені правду. Це ти її вбив?　

Він глянув на неї з виразом шоку на виснаженому обличчі.　

— Як ти можеш навіть думати…　

— Як я можу думати?! — зірвалася вона. — Докази, Ларрі! їх проти тебе все більше. У тебе був з нею роман — і це є на відео. Ти був неподалік від озера, де знайшли її тіло, і не можеш пояснити, де саме перебував. Боронь боже вони дізнаються, що ти сварився з Амандою за день до її зникнення. А потім ти їдеш з готелю й дорогою жбурляєш свій телефон з мосту Скайвей рано ввечері в неділю, коли ніхто ще не знав, що вона зникла. Хай що я думаю, Ларрі, але ти страшенно схожий на винного!　

— Я не знав, що вона мертва, коли викинув телефон, — заперечив він. А тоді схопив її за плечі і сказав: — Бекі, я до цього ніяк не причетний. Ти маєш мені вірити. Знаю, який кепський це має вигляд. Але я її пальцем не торкнувся. Певно, це Роберт. Він знав, що Аманда його зраджує. Він знайшов її другий телефон. Він телефонував мені з нього, і я відповів. Роберт уже знав про нас з Амандою. Сказав: «Привіт, Ларрі», не встиг я відкрити рота. Певно, це він її вбив.　

Отже, Роберт знав. Бекі повільно кивнула.　

— Певно, що так, — погодилась вона. І змусила себе глибоко дихати.　

Коли ж глянула на чоловіка, то не повірила, навіть перед лицем непрямих доказів, що він справді здатний когось убити. Що міг забити жінку до смерті.　

— Коли говоритимеш з поліцією, ти маєш усе їм розповісти, — нарешті промовила Бекі. — Але кажи, що викинув телефон у річку десь із берега, на випадок, якщо на мосту є камери. Бо вони можуть перевірити їх і побачити, коли ти це зробив. Скажи їм, що це сталося за кілька днів після її зникнення, а не того самого вихідного.　

Ларрі кивнув у відповідь, очевидно наляканий, покладаючись на допомогу дружини. Вона міркувала ясніше за нього.　

— І, хай там що, не кажи, що посварився з Амандою за день до її зникнення, — наставляла Бекі, — і що вона порвала з тобою.　

Потім приїхали детективи, щоб забрати його до відділку на допит, а вона не тямилася від сумнівів і страху.　

Бекі не вважає Ларрі здатним спланувати холоднокровне вбивство. Якби він таке міг, то не втрапив би в таку халепу.