Читати книгу - "Наші розбиті серця , Кетрін Сі"

– І я тебе люблю. 

Відкривши месенджер я хотіла написати Брітні про те, що мене звільнили, та вирішила поки не розповідати. Вона може їм там всю бібліотеку розгромити якщо дізнається, яка причина мого звільнення. 

Коли я вийшла з автобуса, то помітила Ейдена, що сидів на зупинці і тримав у руках три троянди рожевого кольору. 

– Красунчик, ти часом не на мене чекаєш? – Піднімає голову. 

– На тебе, красунечко, – обіймає мене. – Це тобі. 

Віддає мені букет і я любуюсь ним. 

– Він не дуже гарний, та в мене.. 

– Він ідеальний, Ейден! – стаю навшпиньки й цілую його. 

Мені так давно не дарували квіти, що я навіть забула які приємні емоції можна отримати від квітів. 

– Наступного разу, я куплю тобі найбільший букет, що знайду! 

– Я буду чекати. 

Ми попрямували до магазину, оскільки вирішили відсвяткувати моє звільнння. Ейден пішов вибрати м'ясо, а я торт. Я вже дві хвилини стою і не можу вибрати між двома тортами. Малинова начинка чи шоколадна? 

– Торт обираєте? – Здригаюся. – Вибачте, я не хотів вас налякати, просто помітив гарну дівчину з таким жахливим букетом.. 

– Якщо вам потрібна допомога консультанта, то я не він! 

Не подобається мені цей чоловік. 

– Як грубо, я просто хотів познайомитися і купити вам все, що ви хочете.

– Ні. 

– Мене так швидко ще ніхто не відшивав. – Продовжую обирати торт і не звертати уваги на цього чоловіка. – Мене до речі Ларі звати, а вас? 

Зупиняюсь і повертаю голову до нього. 

– Як цікаво… Ларі Вілсон? – Дістаю торт з малиновою начинкою.

– Я настільки відомий? 

– Годі ламати цю дешеву комедію, Ларі. — Він дивиться на мене, а потім починає сміятися. – Ти прекрасно знаєш моє ім'я і мою біографію. 

– То він розповідав про мене? 

– Вали звідси поки Ейден не прийшов. 

– Він також тут? – Киваю головою. – Я не можу піти і не зустрітися з братиком. 

– Ти тупий чи як? Сказала ж валити звідси! – Не думаючи я б'ю його по нозі з усієї сили. – Підеш до поліції і я скажу, що ти пропонував мені непристойні речі, ясно? 

Я вже хотіла оминути його і піти шукати Ейдена, та він першим мене знайшов. 

– Ейден? Як давно ти тут стоїш? 

– Братику, привіт! – Випрямляється, хоча й видно, що йому боляче ступати на ногу. – А я тут познайомився з твоєю дівчиною.. це ти її подарував такий віник? – Вказує на квіти. 

– Якщо ти зараз не закриєш свій гнилий рот, то цей віник опиниться в тебе на голові, ідіот! – Зазвичай я веду себе стримано. 

– Що тобі потрібно від нас? 

– Від вас.. нічого. А от від тебе я хочу забрати цю прекрасну дівчину, бо ти не заслуговуєш на неї! 

Я взяла Ейдена за руку, це навряд стримає його, та можливо допоможе заспокоїтися. 

– Хіба тобі не буде краще з тим, у кого є гроші, влада, будинок і сім'я? – Робить акцент на останньому слові. – Хейзел, ти подумай.. я можу це тобі дати, а він ні.

– Закрий свій рот! Навіть не думай промовляти її ім'я! 

А це погано. Ларі спеціально його провокує, а Ейден ведеться. 

– Ларі Вілсон, тобі краще піти, поки я не втратила самоконтроль.. 

– І що ти мені можеш зробити, маленька? 

– Маленька? Ха.. 

Відкривши торт, я вмить наблизилася до Ларі і вдарила прямісінько в обличчя, а потім схопивши за руку, перекинула через себе. 

– Ще питання будуть? 

– Ні. – Від зіткнення з твердою підлогою він ледве вимовив це.

– От і чудово. – Відпускаю його руку, забираю букет і упаковку від торта. – Ходімо на касу? – Питаю в Ейдена.

– Ти в порядку? – Оглядає мене.

– Так, просто чудово. 

Минуло декілька років, а я й досі чудово володію цим прийомом.

На касі нам довелося пояснити, що сталося з тортом і тікльки потім нам його пробили для оплати. Святкування буде без торта, але це того було варте. Потрібно було й з головним управляючим так зробити. 

До квартири ми йшли у повній тиші і це було дивно. І тільки коли ми опинилися у квартирі Ейден обійняв мене.

– Ти чого? – Обіймаю у відповідь. 

– Мені шкода, що тобі довелося зустрітися з ним одній…. Я не знаю щоб я робив, якби він тебе скривдив.

– Не думай про погане, все обійшлося і це добре. 

– Я й не знав, що ти володієш навичками самооборони.

– Я вже давно не практикувалася, та досі пам'ятаю деякі прийоми.

– Ти вела себе так круто, Хейзел, я побачив іншу твою сторону. 

– І ти розчарувався? 

– Що? Ні! Я ще більше в тебе закохався.

Я обійняла чоловіка ще міцніше. 

– Ходімо готувати святковий обід? 

– М’ясо готую я, – йде на кухню. – Ти маш скуштувати страву, яку я вмію готувати найкраще. 

– Запечене м'ясо? 

– Так. 

Готувати разом виявилося весело, та в той ж час трохи стрессово, бо кухня маленька і ми частенько не могли розійтись. Та все ж таки, ми приготували святковий обід. Під час готування я розповіла Ейдену чому саме мене звільнили, він дуже розлютився через таку несправедливість.

– Так дивно святкувати звільнення. 

– Дивно, але весело, – підіймає склянку з вишневим соком. – За твоє звільнення і новий початок! 

Я також беру склянку з соком і ми стукаємо ними. 

– Чудовий тост. 

Далі ми їли, розмовляли, жартували та сміялися. Все було чудово поки розмова не зайшла за гроші та Ларі. 

– Як ти не розумієш, що він просто провокував тебе?! 

– І в нього це чудово вийшло! Він сказав правду! – Встає з-за столу. – Я нічого не маю! Я навіть гарний букет тобі не зміг купити! 

— Ти серйозно? Ти знову про гроші? Хіба це зараз головне? – Так само встаю і відходжу від стола. – Чому ти так зациклений на грошах? 

— А що, по-твоєму, головне? Хейзел, я не хочу бачити, як моя дівчина відмовляє собі у всьому, не хочу бачити, як ти рахуєш кожну копійку! – Зривається на крик. – Я не хочу бути тобі тягарем! 

– Який в біса тягар? Про що ти говориш? – Сама того не розуміючи я починаю плакати. – Ейден, годі говорити такі дурниці! Хіба не головне, що ми разом? Ми разом пройдемо через цей етап і потім все буде добре..