Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

Що спонукало Невіша перевіряти амулет? Можливо він перестав діяти? Але ж магія в ньому є, і досить багато.

А ще мене турбувало те, що амулет майже півтора року пробув у будинку, ближче до відьми, ніж очікував некромант. На що це вплинуло? Чи не зробила Арія гірше, коли принесла його у дім? Адже я не знаю як він впливав на відьмочку. Знову одні запитання.

Але проблема з Невішем залишається. Не подобається мені цей «некромант». Занадто активно він хоче одружити на собі відьмочку, і схоже використовує для цього всі доступні методи. Що ж я готовий за неї повоювати.

Створив антимагічну сферу у яку помістив амулет. Сфера не пропускає крізь себе магію, а тому дія амулета припиниться. Заховав сферу і пішов у кімнату відьмочки. Арія ще була в душі. Я вмостився на ліжку чекаючи на відьмочку. Відкрилися двері ванної кімнати, дівчина залізла під ковдру і я одразу згріб її в обійми.

– Ріхтер? – відьмочка здивовано вдивлялася в темряву.

– А ти когось іншого чекала? – яка ж вона холодна, навіть тепла піжама, яку вона сьогодні одягла, не зігріла її. Притис ще міцніше до себе.

– Що? Нікого я не чекала, – вперлася руками мені в груди.

– От і добре, тоді на добраніч Аріє, – побажав я і вмостився зручніше, не випускаючи відьму з обіймів.

Сон одразу не йшов. Я чув, як шалено калатає серце відьмочки. Бачив, як у темряві кімнати вона злякано дивиться на мене. А ще я відчув, як відігрілися її пальці, що і досі лежали у мене на грудях. Вона не відштовхнула, не пручалася, лише тихо лежала. Вдихнув легкий аромат бузку, і зарився лицем у її волосся. Як мені цього не вистачало ці дні. Через деякий час почув розмірене дихання Арії. І тільки після цього втома навалилася на мене і я провалився у сон.