Читати книгу - "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця , Ірина Кузьменко "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Отрута мотулу, — спокійно промовив чоловік.
— Як ви можете бути таким… спокійним? — поглянувши на чоловіка, вигукнула Мирослава.
— Вона не смертельна для мене, — відповів Дем і, поглянувши на Міру, всміхнувся.
— Ти чого либишся? — нервово промовила Мирослава й штовхнула його в плече.
Дем’ян зойкнув і стиснув вуста.
— Ох, пробач! — відразу відреагувала Мирослава й погладила Дема по щоці.
— Так набагато краще, — підморгнув Дем і поцілував її долоню.
Міраз мовчки стояв позаду й, не втримавшись, голосно зітхнув та відвернувся.
— Отруту краще вивести, щоб вона не дібралася до серця, — сказав чоловік.
Мирослава, насупившись, знову штовхнула Дем’яна в плече.
— Не смертельна для тебе? Підіймайся негайно! Хочеться інколи тріснути тебе чимось важким.
Міраз допоміг Дему піднятися. Помітивши насуплений вираз обличчя Дем’яна, Міра важко зітхнула й, показавши йому вказівний палець, додала:
— Й не смій заперечувати мені! Я відвезу тебе до Крістофера. Де він?
— У мене вдома.
— Чудово! — кивнула й, поглянувши на Міраза, додала: — Допоможи, будь ласка, цього пораненого самодура довести до автівки.
Міраз хмикнув і поглянув на Дем’яна, не стримав усмішки й прошепотів:
— А вона з характером.
— Мовчи, — закотивши очі, промовив Дем’ян.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорний агат: Втрачена спадкоємиця , Ірина Кузьменко », після закриття браузера.