Читати книгу - "Прожити чуже життя, Олександр Гребьонкін"

- Так, щось схоже. А ти, виявляється, добре знаєш фольклор.

- Все-таки університет закінчую... Цей паша, її чоловік довіряв їй ключі від в'язниці, в якій, як кажуть у думі, тридцять років мучилися сімсот козаків-невільників. І вона випустила їх.

 - Виходить, пожаліла своїх... Сюжет добре не знаю, але пам'ятаю фотографії сцен вистави висіли у фойє. Стрєлкова грала Марусю.

- Марія Стрєлкова? Та в неї ж вік...

- Та знаєш, як вона ще молодо виглядає? Фору будь-якій актрисі-початківці дасть!

- Ну, можливо...

***

.. Вдома Діна лукаво запитала:

- Знаєш чим я тебе сьогодні порадую на вечерю?

- М-м. Чебуреки з верблюжим м'ясом!

Діна засміялася.

- Льошка, ну де я знайду зараз це м'ясо? А звичайні чебуреки я вже тобі готувала.

- А... Судячи із запаху від каструлі на підвіконні – щось із перших страв?

- Ти вгадав! Це справжня перлина нашої кухні – азербайджанський суп – довга! Найсмачніший!

- Але ж він не такий теплий! - сказав Олексій, спробувавши ложку. Але начебто смачний!

- Цей кисломолочний суп із рисом та зеленню спеціально остуджують! Їж, любий, тобі сподобається!

І Діна сонячно посміхнулася.

***

З дитинства Діну виховували мама та бабуся. Батька вона не пам'ятала. Звичайно, вона й не могла його пам'ятати, бо коли тата заарештували, їй було всього кілька місяців від народження. За порадою близьких мама була змушена оформити офіційне розлучення із засудженим батьком і повернутися на своє дівоче прізвище Ібрагімбекова. Ймовірно, це було зроблено, щоб уникнути арешту.

Пізніше мама розповідала про батька, але що Діна пам'ятала? Те, що він був дуже талановитим та привабливим молодим чоловіком, чиї фото вона бачила у сімейному альбомі. Мама стверджувала, що його заарештували помилково, але в чому ця помилка полягала - Діна так і не зрозуміла. Взагалі, навколо постаті батька було чимало таємниць, і мати воліла говорити про нього поменше, а сама Діна з-за малих років батьком не особливо цікавилася.

Спочатку вони з матір’ю жили бідно, але раптово їхнє матеріальне становище покращилося. Вони могли купувати і шити гарне вбрання, дозволяли собі вишукану їжу та поїздки до будинків відпочинку.

Коли їй було десять років, мама загинула. Це сталося в здравниці у Сочі. Увечері мама пішла на прогулянку з дядьком Провом і не повернулася. Дядько Пров, з яким вони познайомилися на пляжі, разом їли виноград і морозиво, дуже не подобався Діні - у ньому було щось слизьке, сальне, бридкою здавалася і його вкрадлива манера говорити. Хоча мамі він подобався і, загалом, зовні здавався мужнім красенем - високим блакитнооким блондином.

Але Діна дуже ревнувала і рішуче не пускала маму на побачення з Провом. Того ж вечора вона навіть замкнула маму в кімнаті. Але та вибралася у вікно. Усміхнена, ошатна і гарна, в синій сукні і в туфельках, що цокали, вона стояла під олеандром і просила не боятися, вона погуляє зовсім недовго...

Коли під ранок мама не повернулася, Діна заливалася сльозами. Сусіди - відпочиваючі викликали міліціонера та дитячого лікаря... Почалися пошуки зниклої, яка тривала кілька годин.

Маму знайшли в тій же синій сукні в якомусь занедбаному саду, в кущах. Вона була задушена, на шиї видно сліди. Працівники карного розшуку дуже акуратно та дбайливо розпитували Діну. Адже зник і дядько Пров, і мамина брошка з 18-каратного золота і сапфірів (як пізніше сказала бабуся з Баку) і якою любила грати Діна.

Чим закінчилося розслідування, чи знайшли, і чи покарали злочинця, дівчинці, зрозуміло, не повідомляли.

Надалі Діна виховувалась під строгим наглядом бабусі Зейнаб. У їхньому маленькому світі не було прийнято говорити про долю мами, тим більше про засудженого тата.

Під час війни вони евакуювались до дідуся в Баку, але потім повернулися до Києва, бо бабуся хотіла, щоб Діна тут навчалася.

І Діна виправдала її надії. Київський державний інститут театрального мистецтва прийняв її до своїх лав, і Діна навчалася сценарній справі та драматургії. Активна комсомолка та відмінниця, вона встигала грати і в інститутському театрі, де познайомилася з молодим актором Олексієм Лученком.

Принципова Діна з непростим характером не відразу прийняла залицяння миловидного худорлявого юнака з тонкими вусиками, який був на курс старший. Але... вона бачила, що Олексій талановитий, його навіть запросив у столичний український театр. І Олекса підкорив Діну в образі Ромео.

У саду Капулетті Ромео промовляє такі слова:

Що за дивне світло?

Там, певне, схід. Сама ж Джульєтта – сонце.

Зійди ж, прекрасне сонечко, і сяйвом

Блиск заздрісного місяця затьми,

Який вже і тепер поблід від злості,

Що ти, – одна із німф, його служниця, –

Красою перевершуєш його.