Читати книгу - "Історія одного розлучення, Ана-Марія Еріш"

Пройшов вже цілий місяць, що був відносно спокійним, і мені, нарешті, зняли гіпс. Проте рука все ще була досить слабкою, тому мені й потрібно її розробляти. Саме цим я і вирішив зайнятися сьогодні. Кара була на роботі, а я відправився в управління. Звичайно, було б непогано, якби можна було б тренуватися з кимось, але вже що маємо. Тому, припаркувавши машину, я пішов у середину. Як завжди показавши кілька ілюзій охоронцям на вході, я попрямував у середину. А тут ніколи нічого не змінюються, навіть працівники майже одні й ті самі. З останнього набору лишилося тільки троє агентів, а решта просто не впоралася. Таке відчуття, що з часом ФБР просто зникне.

Швидко привітавшись з батьком, я попрямував у тренувальну залу. На диво вона була не пустою, адже Картер відпрацьовував якийсь удар. Прекрасно, я ж хотів компанію, от тепер і маю. Помітивши мене, хлопець лише кивнув та кинув мені боксерські рукавички. Вдягнувши їх, я почав наносити удари. Спочатку було важкувато, адже рука нестерпно боліла. Однак поступово я почав звикати. З кожним новим прийомом мені було легше. Проте ми зовсім не говорили між собою, але напруженості не було. Я навіть згадав той час, коли ми були найкращими друзями. Тоді я думав, що так триватиме вічно. Але все змінила Беатріс...

- Я дізнався більше про Марі, Реббеку та Гаррі. - раптово сказав він. - Я за ними слідкував весь цей місяць.

- І що ти помітив? - спитав я, присідаючи на мати, та відкриваючи пляшку води.

- Марі — абсолютно чиста. Вона точно ніяк не причетна до цих всіх нападів. Це наймиліша дівчина, яку я коли-небудь зустрічав. Але зараз для ФБР вона не представляє абсолютно ніякого інтересу. - пояснив Картер.

Що ж, ну це я і так знав. Сумніваюся, що вона була б здатна на таке, адже Кара її найкраща подруга. Я бачив, наскільки вони близькі. Але тепер я навіть видихнув, адже з'явилися офіційні підтвердження, що вона ніяк цього не стосується.

- От з Гаррі все складніше. Він спадкоємиць великої корпорації, тому підібратися до будь-якої інформації було важко. Навіть простежити за ним. Але якщо я в чомусь і кращий за тебе, так це у розвідці. - це змусило мене посміхнутися, адже йому і справді це вдавалося в рази краще. - Загалом, я не маю достатньо доказів, але він, ніби, теж не причетний. Проте викликає в мене якісь підозри. От не сподобався він мені якось.

- Картере, я його зненавидів з першого погляду. І сам не знаю, чому так. - я розсміявся.

- Бо він якийсь занадто підозрілий, хоча немає жодного факту, що б це підтверджував. Але я не зупинюся. Ми маємо дізнатися більше про нього. Лише тоді, коли ми будемо на сто процентів впевнені, що він не причетний, тільки тоді я заспокоюся. - він відпив води. - А тепер про Реббеку. Дуже неприємна жінка, яка готова все зробити, аби їй лише заплатили. Тому я не здивуюся, якщо вона стоїть за цим всім. Тим паче є певні докази, що можуть вказувати на її причетність. В той день, коли ви були в мами цієї Марі, Реббека Барроу, судячи із записів її особистого асистента, знаходилася в тому місті. Вона цілком могла бути причетною до вашої аварії.

Я задумався. Невже мати могла хотіти вбити рідну доньку? В це важко повірити, але якщо ви знайомі з Реббекою Барроу, то вже нічому не здивуєтеся. Однак я не думаю, що на меті було вбити саме Кару. Позбутися хотіли якраз мене. А вона їм потрібна зовсім для іншого. Якщо і справді причетна її мати, то значить вона просто хоче отримати гроші. Але досі в голові не вкладалося, як таке можливо. Невже вона і справді настільки ненавидить власну доньку?

- Дякую тобі. - раптово сказав я. - Що допомагаєш. Я розумію, що це твоя робота і наказ начальника, але я впевнений, що ти робиш навіть більше, ніж мав би. Це дуже важливо для мене.

- Я знаю, Тоні. Прекрасно знаю. Тоді через Беатріс я втратив нашу дружбу. Мені здавалося, що це справжнє кохання, і воно засліпило мені очі. - похитав головою Картер. - Мені знадобилося багато часу аби зрозуміти, наскільки сильно я помилявся. Зараз вже неможливо нічого виправити, проте я хочу хоч трохи допомогти тобі.

Я навіть не знав, що зараз сказати йому, адже це все стало такою неочікуваністю для мене. Картер і справді шкодував, що все так вийшло.

- А що у вас з Беатріс? - спитав я.

- Не знаю, все змінилося. Зараз я її зовсім не цікавлю. Здається, тоді ти був справді правий. - потиснув плечима хлопець.

- Ото хоч інколи треба слухати людей, що розумніші за тебе. - розсміявся я. - Ти дивись там, документи на розлучення готуй. Бо в нас таке було перед тим, як з'явився ти.

- Вже все давно готово. - посміхнувся Картер.

Однак в мене склалося відчуття, що він зовсім не жартує. Хлопець і справді очікував, що Беатріс його покине, адже все до цього і йшло. А треба було слухати мене. І взагалі можна було задумуватися, а чи буде хорошою дружиною дівчина, що зустрічалася з двома хлопцями одночасно. Скажімо так, він сам винен, але мені все одно його шкода. Взагалі було б непогано, якби він розійшовся з нею і знайшов якусь дівчину. Картер доволі не поганий, і заслуговує на те, аби його кохали. Але ми більше не друзі, тому це і не моя справа, в яку я лізти не маю права...