Читати книгу - "Пелікани, Ольга Ігорівна Брагіна"

одного разу Принцеса вирішила подивитися світ і приїхала у велике

160

місто, до того її тримали у велетенському замку з одним вікном, ніхто не міг ані потрапити до нього, ані вийти за ворота — це була

задача складніша за відому загадку про вовка, вівцю й капусту, їй

вже набридло щодня їсти один і той самий борщ, бо цієї каструлі

вистачало на тиждень, а запах у їдальні був не схожий ні на що

зрозуміле нормальній людині, під час уроків охоронець не випускав

їх зі школи, тому вони вилазили через вікно в їдальні, далеко тікати

було нікуди, бо за регламентом вони мали маршувати на стадіоні в

марлевих пов’язках, які мами шили їм уночі, імітувати евакуацію з

будівлі — скоро все почне палати, дим закриє всі входи й виходи, замість кисню в крові буде цей дим, тому необхідно пересуватися

поповзом, вона уявляла себе змією гримучою, вибуховою

сумішшю — чому б їй не стати зіркою Боллівуду, східні танці саме

тоді входили в моду і вона вирішила вийти заміж за гангстера, радше це була просто мрія, яку неможливо втілити в життя, бо такі

дівчата, як вона, не подобаються можновладцям — непомітна сіра

миша, засмоктані кіски, така вередлива звичка класти коси до рота, інші хоча б просто гризли нігті, але нігті їй подобалися більше за

надприродне бажання гризти й чавити, чавун лився на оголені пальці

та стегна, ледве прикриті блакитними шортами, чавун капав і гнітив

гарячкуватими проявами людяності — колись вона теж була моло-дою й гарною, але це швидко закінчилося, і її чоловік знайшов собі

іншу секретарку, більше їй не треба було друкувати його рецензії

про книжки нікому не відомих авторів, які вирішили описати своє

життя на Манхеттені, розумних болонок, яким вони заповіли весь

свій статок, і герань на пластиковому підвіконні. Нишпорили зі

своїми катеринками біля гастро-барів, де пропагується гастро-культура шістдесятих, у чистому блакитному небі пролітали бомбарду-вальники, болісно курликали в польоті з пробитим фюзеляжем —

завдяки цьому курликанню люди й розуміли, коли починається

свято перемоги і можна починати святкувати, наостанок було

важко розрізнити, в якому напрямку рухатися крізь нагромадження

зразків для клінічних досліджень пацієнтів із серцевою недостатністю, коли була виявлена недостача, вони сховалися під дитячою гіркою, на якій висіла вигравіюна ікона страстотерпця Пафнутія, уквітчана

маками — так вони згадували про країну, з якої колись поїхали

шукати кращої долі, щоб ніхто не радив їм їхати в теплі краї зі

швейною машинкою й тазком для повидла, на фестивалі консервації

вона займала перше місце зі своїми джемами, мріяла бути схожою

161

на Елеонору Рузвельт, наслідувати принцип ставлення до сміття під

вікнами й галасу, що символізував виконання застільних пісень, ностальгія зазвичай прокидалася після третьої чарки оковитої, у

магазині вони купували зі знижкою соковиті гнилі плоди манго й

розрізали кожен плід на дванадцять шматочків, щоб насолоди

вистачило на всіх, усіма правдами й кривдами вона могла б отримати посвідку на проживання, прожити кілька років у відносній

самотності, купуючи зелень у одного й того самого продавця і

розмірковуючи над проблемами геополітики, той самий голос

Діаманди Галас, голі стегна, сирітське манто, діаманти зі Сходу, вона завжди була схожа на когось іншого — то на дівчину, яка робить

кар’єру в офісі, то на богемну чарівницю в квітчастій довгій спідниці

й рожевому плащі з болоньї, яка живе, харчуючись лише бульйонами

з кубиків, що розчиняються в трохи іржавому окропі з ароматом

хлору, у горнятку з веселеньким написом «Найкращій сестрі» і

плюшевим або шоколадним сердечком, а також вермішеллю швидкого приготування, яка, за словами адептів теорії світової змови, містила спеціальні добавки, завдяки яким усі чоловіки в країні

стануть імпотентами, після чого населення країни вимре й звільнить

величезну територію, але насправді у них було добре серце —

просто вони мріяли, що життя буде схоже на карнавал, і що кожен

новий день даруватиме їм нові можливості — і не можна нічого

пропустити, бо все у світі відбувається не просто так, і цей аспект

теорії світової змови тішив їхні плюшево-шоколадні серця, а

наступного дня вона була схожа на вправну домогосподарку із серіалу

про те, який вигляд повинні мати домогосподарки, і на таці в неї

був власноруч спечений вишневий пиріг зі збитими вершками, і

макіяж був ідеальним, так що колишні однокласниці не наважува-лися робити колективне селфі для сайту «Однокласники», одного

разу вона навіть стала байкером, не просто дівчиною байкера, а

справжнім нічним лисом у шкіряному кожусі із заклепками, але цей

образ нікого не надихнув якось по-особливому, і вона змінила мопед

на коринфську вазу з картону, потім нікого вже не гнітила самотність

і лузання сім-карт біля під’їзду, у семіотиці вона бачила можливість

виходу з ситуації епістеміологічної непевності — хтось викинув на

смітник диван з діркою посередині та ляльку-мотанку, миршаве

тільце скоцюбилося на долоні та було схоже на погано приховану

бинтами рану, ризома наступає й закріплює свої позиції на всіх

рубежах нашого подвір’я — подумала Еллі, розмотуючи клубок

162

мохерової павутинки, з якої збиралася сплести собі светра з оленями, давно не куштували в цій квартирі сушеної оленини і взагалі давно

не платили за квартиру, скільки накопичилося несплачених рахунків

на столику з плямами від маргарину, морганатична дружина, фея

Моргана в подертих на колінах за останньою модою джинсах і

футболці із зображенням Ейфелевої вежі, яка римується з чортовим

колесом, увесь день пила каву й дивилася у вікно на лікарню для

психічно хворих індивідів імені Ганнушкіна, сподіваючись нарешті

побачити щось цікаве й романтичне, але там взимку прибирали сніг, весною облаштовували клумби, родичі на дорогих автомобілях іноді

привозили передачі, а бідні родичі багатих прогулювалися строєм

за санітаркою, яка очолювала колону, а хтось вичитував когось за

те, що біля клумби стоїть пуста пляшка від пива, перш ніж викинути

її у смітник, і всі ці прозаїчні реалії зовсім не спонукали до

створення шедеврів красного письменства, а потім її вирішили

влаштувати менеджеркою до відомої співачки, бо немає чого

просиджувати спідницю в очікуванні того, що хтось її напоумить, а потім надрукує, у співачки їй подобалось, хоча вона працювала там

лише два місяці — потім все одно набридло, їй завжди й усюди на-бридало, куди б вона не влаштовувалася на роботу, її начальниця

брала касети з демо-записами, які їй надсилали невідомі амбітні

співаки, і викидала їй у відро для сміття, ніколи нікому не спадало

на думку прослухати