BooksUkraine.com » 📖 Сучасна проза » Опора, Moon Grey 📚 - Українською

Читати книгу - "Опора, Moon Grey"

37
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Опора" автора Moon Grey. Жанр книги: 📖 Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63
Перейти на сторінку:

-             Ти тут. – Віра видихнула буквально ці слова. – Я знаю, ти тут. Я тебе відпускаю, рідний мій. Валерію, лети туди, де ти потрібен. Не прощаюсь, але відпускаю.

Вітерець війнув теплом по обличчю, ковзнув по всім тілі Віри, обіймаючи її. Поступово обійми розчинились і жінка відчула таке шалене полегшення, що наче камінь з душі впав.

-             Дружино моя, це ти свою тугу знищила і мене звільнила від пропасниці. Я завжди прилечу, коли позвеш. Щасти вам обом. Він чудовий, він твій обраний.

Голос зник. Віра відкрила очі. Андрій все ще тримав її руку.

-             Пані Віро, він буде поряд в будь-яку хвилину, коли позвете. Це правда. Можливо колись він і переродиться, але це важкий іспит у нього. І в кожного свій шлях. Не всі цього хочуть. Дехто воліє отак охороняти. Це теж не простіше, але якраз для бійців.

Віра стисла руку Андрія і той відпустив її пальці. Всі четверо схилились над столом і Даринка простягнула ручку в першу скриньку:

-             Як земля оця родюча

Має досвід бути в кучі,

Як вона бар’єри знає,

Воду в межі забирає,

Як вона металом править,

Дереву життя дає,

Сіменами проростає

І з вогню тепло бере,

Так і я усемогутня

Можу правити усим,

Що є в доступі моїм.

Даринка взяла в жменю землю і по черзі крихту вкинула в скриньку з металом, водою, деревом, вогнем і вітром. Далі повернула залишок в скриньку з землею.

-             Тепер мені потрібна ваша допомога. Дідо, ти в скриньку з повітрям опусти руки і я твій образ перенесу в той пояс. Там ти будеш Стражем, щоб ніхто не проник в цей пояс. Про всяк випадок. Ти ж одне ціле з Хароном, тому ти маєш всі його повноваження і додатково свої.

-             А він моїх не має.

-             Звісно, що ні. – Даринка знову посміхнулась.

Петро зручніше вмостився на стільці і опустив долоні в скриньку та заплющив очі. Даринка своєю ручкою накрила дідові і той став прозорим, наче скло.

Віра та Андрій аж очі повитріщали з дива.

-             Це й нас чекає? – Андрій ледь промовив слова

-             Ні. – Мала засміялась. – Пані Віро, пане Андрію, я вас попрошу опустити руки в скриньку з вогнем.

-             А де вогнетривкі рукавички? – Поцікавилась Віра.

-             Не буде їх. Та це не проблема. Ви обоє утворюєте пару. Вона, повірте, істинна на цей момент і це є вогнем Кохання. І усі, увесь світ –це тільки люди в кожному з ваших світів. А ви у їхнім є звичайними людьми. Ви одне одному допомагаєте. Віддзеркалюєте, не втручаючись, а робите своє.

-             Здається я розумію. – Андрій глянув на Віру. – Наш вогонь сильніший. Так, Даринко?

-             Звісно, що сильніший. – Мала стала наче дорослішою. Вона вже не дивилась на пару. Вона знала, що скоро прийде її час.

-             Не бійся, Віро. Давай мені руки.

Вони взялись за руки і обоє опустили руки в скриньку з вогнем. Той почав гаснути. А їхні руки стали теплішими та й усе.

-             Вогонь кохання –то велика сила. Зараз відбувається три поєднання в коханні.

 

Валерій линув в просторі, мандруючи в напрямку, де мала бути Світлана. Вона вже летіла назустріч.

Енергія цієї лійки над місцем сили ворога закручувалась чорним, невидимим людському оку вихрем, це були створені чорні діри, нествореного життя вбитих діток, юних та молодих.

Саме тут зустрілись Світлана, Коста та Валерій. Дітлахи були яскравими зірками, які своєю енергетикою та енергетика дорослих створили електромагнітне поле, особливе, яке притягувало душі юнаків та молодих. Над лійкою вихору це поле утворило кришку. Перекривши доступ для поповнення.

-             Це тимчасово. І зараз, Валерію, тобі потрібно як хочеш, дістатись Романа, який вже переродивсь. Нам потрібна його слина, волосинка, нігтик, що завгодно. Це чоловіча днк любові.

-             Я зроблю це. – Валерій помчав до Нептуна, він вже знав як це зробити.

-             Я чекав тебе. – Нептун хвилював Чорне море, де він зараз перебував.

-             Звідки? – Здивувавсь Валерій.

-             Сорока на хвості принесла звістку. Що я можу зробити?

-             Воїн, перероджений, як я можу його знайти та дістатись його?

-             Дощем проллюсь, взнаю. Я миттю. – Нептун тризубом стукнув і якась частка глиби води враз випарувалась, стрімко зібралась в хмару, все збільшуючись та збільшуючись. Від хмари потяглись по всій Україні тумани та хмаринки, вони збирали вологу в свої кишені та потім проливались дощем. Дощ просочувався в землю та підводними ріками стікався знову в море.

-             Покровськ. Він під захистом ДНК.

-             Дякую, Нептуне. – Валерій вмить шугнув в небо і прибув на місце. Став посеред вулиці. Зчитував всі потоки, імпульси, щоб якось зорієнтуватись. – Хтось, відгукніться, допоможіть, прошу, потрібно знайти Романа. – Валерій умисно називав саме це ім’я, бо тільки свої зрозуміють це.

І тут, майже одразу, спалахнула яскрава зірка в небі. Впала і вказала місце. Валерій метнувся туди. Жінка колихала малого сина і співала йому котка.

Вмить жінка затихла і прислухалась. Вітерець гойднув штори. Наче хтось був тут присутній, але вона нікого не бачила.

-             Любий ти? Може твоя душа до мене прийшла, на сина нашого глянути?

Відповіді жінка й не чекала. Заплакала, але не горювала, бо молоко потрібне було малому синові. Звістка про загибель чоловіка прийшла на 8 місяці вагітності, тоді і народила сина.

Валерій витав тихесенько. Поряд не бачив духа її чоловіка. Він вже поривавсь був кинутись на пошуки того, але вчасно зупинивсь. Квітка люцерни припікала. Він стиснув пальці в кулаки і став колами наближатись до жінки з сином. Та встала і почала ходити по кімнаті.

-             Котику сіренький, котику біленький, коте волохатий не ходіть по хаті, не будіть дитяти, Роман буде спати, ааа, аааа…

1 ... 62 63
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Опора, Moon Grey», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Опора, Moon Grey"
Біографії Блог