Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

Ім’я Бгішма суто воїнське, воно означає «Грізний», «Той, кого бояться вороги» й відповідає українському прізвищу Бушма. У цьому імені компонент bhisha (синоніми bhi, bhaya) — «страх», «острах», «залякування» (CРС, 475, 482) той самий, що і в укр. боятися, боягуз, боязкий, безбоязний. Таке ж значення й імені Бгішмака. Його мав цар країни Відарбги (інша назва її — Бгоджа), батько Рукміні, дружини Крішни. Індійське Бгішмака теж має український відповідник — прізвище Бушмака.

Старший брат Шантану — Бахліка, вони обоє сини царя Пратіпи. Бахліка й назва країни, інша назва її — Бактрія, розташована в Північному Афганістані, на південь від ріки Окс (нинішня Амудар’я), батьківщина царів-кеїв. Північна територія по Оксу називалася Согдіана (пор. Сугдея в Криму). Країну Бахліку (Вахліку, Вахіку), за індійським епосом, завоював Арджун, наймогутніший із п’ятьох братів-пандавів, одру<173>жений із сестрою Крішни й Баладеви. Бахліки-бактрійці разом із шаками (скіфами), парфянами й сіндами-сувірами воювали на боці кауравів, тобто проти Арджуни й Крішни. Хоч і плем’я Крішни, і його старший брат Баладева підтримували кауравів.

Внука Бахліки звали Бгурішравас — «Багатославний». Цар бахліків, він теж підтримував кауравів. На 14-й день битви (війна «Махабгарати» тривала 18 днів) зітнувся в герці з царем Сатьякі, прибічником пандавів. Сатьякі почав знемагати, і Крішна попрохав Арджуна підсобити йому. Арджун пустив у Бгурішраваса стрілу й відтяв праву руку (сам Арджун був лівша). Лише тоді Сатьякі вбив Бгурішраваса. У санскриті bhuri — «дуже», «багато», «великий». Бгурі також — імена Брахми, Вішну, Шіви (ця трійця уособлює тризуб), а також Індри.

Показово, що інше ім’я Пратіпи, діда Бгішми — Пар’яшравас. Воно тотожне слов’янському імені Переяслав, де санскр. parya — «багато», «дуже», «вкрай», «винятково», тотожне слов’янським префіксам пере та пре. А shravas тотожне слав у численних слов’янських іменах. Тож санскритське й слов’янське ім’я означає «Багатославний», «Преславний». Їм значеннєво відповідають інші санскритські й слов’янські імена: Багушравас і Богуслав, Бгурішравас і Борислав, а також Болеслав, Велеслав, Унеслав тощо. В Україні й деяких інших слов’янських ареалах є і міста Переяслав, Богуслав та Борислав.

Бгішма, дід пандавів і кауравів, як ми вже знаємо, син Ґанґи, тому й зоветься Ґанґадатта — «Даний Ґанґою», «Ґанґодан». Проте священна ріка має і назву Апаґа, досл. «Плинна/Біжуча вода» (від санскр. apa — «вода» + ga — «бігти», «текти», «плинути»). Через що інше ім’я Бгішми — Апаґея, «Апажин», тобто «Син Ґанґи». Ім’я Апаґея іноді може мати й Крішна.

Apaga в санскриті — «ріка», «потік», «струмок» (SED, 82). «Ріґведа» (ІІІ, 23.4) знає річку Апая між ріками Дрішадваті й Сарасваті — Апаю деякі дослідники вважають іншою назвою Ґанґи. Інші відносять її до Курукшетри, де Апая досить відома річка (Law, 31). У «Карна-парві», 8-й книзі «Махабгарати», згадується річка Апаґа, пов’язувана з Араттою (давня назва Пенджабу). Очевидець, який побував в Аратті, розповідає цареві мадрів Шальї, що головне місто там — Шакала, а ріка, що тече з гір, зоветься Апаґа. Що бахліки, жителі Аратти, називають себе джартіки, що їхнє життя вкрай нечестиве. Нечестивість ця в тому, що жителі полюбляють міцні напої з меляси й зерна, їдять воловину з часником і млинці з м’ясом. Прикрашені вінками, араттці впиваються, рего<174>чуть, горланять пісень і танцюють на вулицях із жінками. А жінки в Аратті, коли помре чоловік, не плачуть, не побиваються з горя й розпуки, а навпаки, веселяться і танцюють на радощах (КП, 110).

Таким чином, Апаґу індійські джерела пов’язують з Араттою і бахліками. Бахліка (Вахліка, Вахіка) займала територію між річками Віпаша (нині — Беас) і Шатадру (нині — Сатледж), північніше держави Кекаї. Саме з Кекаї походила Кайкеї, «Кекаянка», наймолодша й найулюбленіша дружина царя Дашаратхи, батька Рами, героя «Рамаяни». Кекаїв деякі дослідники вважають скіфським племенем, а коли так, то виходить, що Кайкеї — скіф’янка. Іншу дружину Дашаратхи, ім’я якого означає «10 колісниць», звали Каушалья — вона й була матір’ю Рами. Цікаво, що боспорський напис № 972, знайдений у Фанагорії і датований серединою IV ст. до н.е., фіксує жіноче ім’я Кассалія. Воно цілком може споріднюватися з індійським жіночим іменем Каушалья, зважаючи на могутній індоарійський пласт у цьому регіоні. Та й стоїть воно у явно «індійському» тексті (напис мовить про царя Перісада І і про сіндів):

«Кассалія, дочка Посія, присвятила Афродиті Уранії при Перісаді, архонтові Боспору й Феодосії та цареві сіндів, маїтів, фатеїв, досхів» (КБН, 553).

Вважається, що звичайно бахліки жили між ріками Шатадру й Сіндгу (Сінд, Інд), але більше — на захід від річок Іраваті (суч. Раві) й Апаґа (суч. Аюк Наді). Слід зазначити, що інший боспорський напис, № 1279 (зараз в Ермітажі), датований 225 роком н.е., де значиться й ім’я Ґосак (споріднене з укр. козак), фіксує ім’я Іравадій (КБН, 767–769). Що цікаво у зв’язку з річковими назвами Іраваті й Іраваді. Боспорські написи знають інші приклади, коли чоловіче ім’я має свого «річкового» двійника: ім’я Сінд і річка Сінд, ім’я Фатіс і річка Фасис, ім’я Гіпаніс і дві річки Гіпаніс (одна — Південний Буг, друга — Кубань; на обох жили дандарії — індоарійське плем’я, згадуване й у «Махабгараті».

Санскр. apa — «вода» має різновиди apah, apam, apas, apsu. У ведах воно вживається в значенні найпершого з п’яти елементів світу — вода. Санскр. apsara на означення водних німф, згадуваних у ведах і близьких слов’янським русалкам, теж утворене від apas, apsu — «вода». Вони постали з Молочного океану, коли боги й асури сколочували його, щоб дістати втрачені під час потопу скарби. Апсари, як і русалки, зваблюють і зводять зі світу людей. Згодом вони — небесні танцівниці, що розважають небожителів у сварзі — царстві бога Індри. На його прохання апсари іноді сходять <175> на землю і спокушають подвижників, щоб ті своїм нечуваним подвижництвом не похитнули могутності богів.

Ім’я Apapati — «Владика вод» має бог Варуна, тотожний грецькому Посейдонові, скіфському Тагимасадові й слов’янському Дажбогові (ТРС, 68–81). У ведах атмосферні води-апас називаються матерями (mataras). Води-матері дарують зцілення, довгий вік, безсмертя. Їхній син — Apam Napat, «Син вод», пізніше ототожнений з Аґні-Вогнем. Води — дружини Соми-Чандри, тобто Місяця.