Читати книгу - "Чи так страшен вовк, коли є дракон?, Мирослава Русава"

Томоє Годзєн ще тиждень тому наказала приготувати загін і указ, який дає можливість керувати моїм військом. Термін найманка дала два дні, але все було готове наступного ранку.

Як би не було дивно, але навіть після закінчення терміну жінка не з'явилася за своїм «подарунком».

І куди могла пропасти ця стерва? Невже їй робота підвернулась? Як би не так!!

ВОНА ОДЕРЖИМА!

Що їй могла зробити купка дрібних людей, які називають себе воїнами? Хоча, ходить чутка, що насправді козаки не такі прості, як здається на перший погляд…

О, Боги, як я взагалі з ними зв'язатися примудрився?

Посеред кімнати заклубився чорний дим, що й змусило мене напружитись. Рука мимоволі лягла на рукоятку саблі, яка висіла на високій спинці стільця.

З порталу вилетіла, лише сова з криваво-червоними очима і чорним пір'ям. У зубах птах тримав свиток, перев'язаний такою самою чорною стрічкою, як і сам «вісник».

Підлетівши ближче, сова вальяжно розсілася на краю стола проти мене. Пернатий зацікавлено стріляв очима на всі боки. Чомусь саме зараз ця тварина нагадала мені Сороку.

Хоча Сорока – як не крути, а все-таки є сорока. Порівнювати це непорозуміння з мудрими істотами подібними до сов – майже гріх. Хоча цей червоноокий представник роду пташиних мало був схожий на своїх граціозних побратимів.

Відібравши у сови свиток, зірвав чорну стрічку.

В світі давно вже прийнято перев'язувати чорними стрічками свідоцтва про смерть або щось на зразок того. Але Томоє найманка і тому особливо зі стрічками та папером, які серед аристократії мають особливе значення не церемонитися. Отак і зараз. Вона використовує китайський, ідеально оброблений папір для звичайних звісток. Але, у нас прийнято використовувати цей папір для любовних послань у простому народі. І в дуже вузькій спеціалізації – в знаті. Коштує це папір нечувані гроші, тому розкидатися їй було не прийнято.

Але для Годзен все не так, як у людей!

Розгорнувши свиток я, вразився загальною корявістю листа. Проте почерк був неймовірно красивим, майже каліграфічним.

«Дорогий Аркьяно…» – говорив перший рядок.

«жах ...» – автоматично промайнуло в моїй голові.

Вже стало звичкою починати думати над відмовками, при звуку (і не тільки) цього прізвиська. Знову взявши себе в руки, я почав читати текст.

«Томоє просить передати, щоб ти не викидав не підписаний указ, але загін поки що можеш розпустити. У нас з'явилися інші плани, тож усе переноситься на півтора місяці. Домовились?

Сподіваюся, ти згоден...

Але не забудь! Щоб рівно за шість тижнів усе було готове! ...

Цілую,

Назавжди твій, Тиро»

Від останньої строки мене пересмикнуло. Невже Тір Рен звикся зі своїм прізвиськом? При чому слово "твій" було виправлено з "твоя", що мене сильно збентежило.

Але... мало які помилки бувають. Адже це так?

«У тексті без помарок…» – само собою майнуло в моїй голові. Але відкинувши непотрібні думки, вдумався в решту змісту послання…

Через півтора місяці означає... А що таке? Як такі плани з'явитися могли?

Нахмурившись і склавши руки на грудях, я відкинувся на спинку стільця. Соромно визнати, але я тільки зараз помітив, що птах зник...

Але не міг, же він розчинятися!

Озираючись на всі боки, я лише через деякий час ляснув себе по лобі:

"Портал!" – дійшло до мене.