BooksUkraine.com » Трилер » Провалля, Євгеній Шульженко 📚 - Українською

Читати книгу - "Провалля, Євгеній Шульженко"

10
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Провалля" автора Євгеній Шульженко. Жанр книги: Трилер. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 86
Перейти на сторінку:

Відчула, як все тіло напружилось. Вона, не приховуючись, вхопилась за двері та застогнавши, спробувала розвести їх. В очі вдарило світло ліхтаря. Від несподіванки смикнулась, перевалившись спиною назад. Ледь втрималась, але мертво вчепилась дверей. Одразу відчула холодок по спині, не зважаючи на спеку.

- Не роби дурниць, Ді, - крикнув хлопець, - чекай мене. Я зараз підіймусь та відчиню ліфт. Ще впадеш, рідненька. Я не зможу тебе врятувати, - помовчав та додав спокійно, - занадто багато пилу та іржи. Я навіть з'їсти тебе не зможу.

Дівчина відчула сльози, що потекли по обличчю. Паніка накрила її. Звичайно, розуміла, що Вʼячеслав міг її знайти, наздогнати. Але чому саме в цьому місці? В цій пастці. Почала бити двері. Зупинилась, вирівнюючи дихання. «Думай, не панікуй»! – спробувала заспокоїти себе.

В останню мить, поки людожер осліплював її променем світла, помітила той самий блокатор. Світло зникло, хлопець кинувся до сходів. Витягла ліхтарик з кишені та почала бити по клятому фіксутору. Застогнала від страху, але не зупинялась. Почула, як щось тріснуло.

В цей момент на голову впала одна з частин блокатора. Образу відчула біль, що розійшовся тілом. Затанцювали білі плями перед очима, адже удар припав саме на рану. Потерла рукою поряд та одразу потягнула металеві двері в сторону. Кинулась вперед, відчувши підлогу під ногами.

Аж раптом, ноги підкосились. Діана впала, вдарившись. Сльози не припиняли текти з очей, але вона розуміла, що зупинитись не має права. Серце калатало наче навіжене. Навіть скроні пульсували не тільки болем, але страхом смерті. Спробувала підвестись. Праву руку знову схопила судома.

- Якого дідька? – закричала, гніваючись на себе, - я наче розвалююсь. Ді, підіймай свою дупу та біжи нагору! – змотивувала сама себе.

Тіло дівчини наче злякалась гніву господині, слухняно виконало команди. Судома пройшла, а в ногах лишилось легке відчуття поколювання.

Встала, впевнено відчуваючи підлогу. Обережно рушила вперед. Дійшла фонтану та оминула його. Розвернулась та направила світло на зачинені воріта, що вели на восьмий поверх. «За мить має зʼявитись Вʼячеслав, - розуміла для себе, - потрібно якомога швидше сховатись».

Чкурнула вперед, освітлюючи сходи на верхні рівні. Час від часу великим пальцем правої руки шукала інші пальці. З жахом зрозуміла, що не може торкнутись як мінімум трьох з них. Одночасно з цим, ноги не завжди підіймались. Ліва все частіше тягнулась по підлозі, замість того, щоб впевнено рухатись далі. Постійно падала чи чеплялась брухту.

Чортихаючись, Діана дійшла сходів та кинулась вгору. Несподівано почула скрип ворін. Спочатку їх грубо вдарили, потім почали відчиняти. Вимкнула ліхтарик та засунула в кишеню. В повній темряві, навпомацки, опустилась на коліна та продовжила рух. Людожер не має побачити її.

Відчула біль, що зʼявився під ребрами. Щось невидиме почало стискати груди й це був не страх та втома. Її тіло знову почало відмовляти. «Але як це можливо?» - промайнуло в голові.

В той момент, коли вона зрозуміла, що має знайти безпечну схованку та перепочити, помітила промінь світла. Вʼячеслав шукав її. Він йшов повільно та сміявся. Спочатку оглянув перший рівень. Але на сходи не виходив. Повернувся до фонтану та сів, освітлюючи другий рівень.

- Ді, кохана, - крикнув людожер, від чого дівчинупересмикнуло, - я знаю, що ти десь в торгівельному центрі. В мене гарна новина! Я знайшов цю кляту каблучку, - засміявся, а відлуння підхопило сміх, підсиливши та спотворивши, - уяви собі! Я повертаюсь додому, а тебе немає! Двері зламані, квартира відчинена. Хто так робить? – в його голосі не було образи, лише веселі нотки, - Олеся розвʼязала, а сама втекла?

Діана тихо вилізла верхнього рівня. Відповзла від сходів, шукаючи потрібну крамницю. Але зрозуміла, що сил немає. Потягнулась до стіни. Ноги не слухались, вони наче були перебиті чи зламані. Не реагували на зусилля, просто тягнулись за нею. Праву руку постійно хапала судома. Тягнути все тіло лівою рукою довго не зможе.

- Олесь спробував напасти на мене, - продовжив хлопець, - заховався за дверима в нашій вітальні. Вдаривмене гантелею, уявляєш? – останні слова Вʼячеслав кинув розлючено, - це було останнє, що він зробив. Гантелею накинувся, від гантелі й помер, - божевільно загарчав, даруючи відлунню моторошні слова.

Дівчина дотягнулась до стіни, підперла її. Почувши слова людожера, схопилась лівою долонею рота, аби не видати свій стогін. Сльози потекли з очей. «Олесь, рідненький, пробач мені!» - серце розривалось від болю.

- Мені цікаво, - знову мовив Вʼячеслав, - ти вирішила втекти, кинувши мене та своїх друзів? Ти ж така добра та сердечна. Я не вірю, що ти гнила зсередини, - помовчав та знову зареготав, - повертайся, я зможу перевірити свої слова. В мене навіть ніж з собою. Обіцяю, що якщо ти дійсно гнила, я не буду тебе їсти.

Діана відчула, що її зараз знудить. Але чим? Шлунок порожній. Згадала за воду, тихо дістала пляшку. Спробувала відкрутити кришку, але права рука вже не слухалась. Нахмурившись, спробувала великим пальцем торкнутись інших. Не вийшло.

Ноги відмовили. Руки відмовляють. В грудях пече. Шию здавлює. Почала важко дихати. Вона була готова кричати та ридати. Лише віра в порятунок стримувала від істерики. «Я не розумію, що відбувається!» - думки кричали.

- Добре, досить жартів, - несподівано спокійно мовив Вʼячеслав, піднявшись та рушивши до сходів, - Ді, кохана, скажи мені чесно. От, ти доросла дівчина. Розумна, вродлива. В який момент ти вирішила, що я бовдур? – помовчав, повільно піднявшись першими сходами, - Слава, ми маємо бути справжньою сімʼєю! – спробував перекривити дівчину, театрально розтягуючи слова, - Знайди каблучку, подаруй мені і я буду тебе кохати до кінця своїх днів, - це не були слова Діани, але Вʼячеслав насолоджувався моментом, - я мав пустити слину та повірити тобі? Ти сама вірила в те, що так і буде? Звичайно, я розумію, що якщо я живу в проваллі, я маю бути ідіотом. Але, - він ляснув долоні, - ти вирішила, що я так просто поведусь на твої слова?

1 ... 77 78 79 ... 86
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Провалля, Євгеній Шульженко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Провалля, Євгеній Шульженко"