Читати книгу - "Провалля, Євгеній Шульженко"

Дівчина намагалась дихати глибоко, але це вдавалось з силою. В очах почало час від часу темніти. Руки відмовили, опустившись на підлогу. Ноги витягнуті, не рухались. Лише повільно крутила головою, помічаючи промінь світла.

- В мене була надія на твоє прийняття, але доволі мізерна, - продовжив Вʼячеслав, - Розумієш, я хочу вірититобі, але маю підстрахуватись, - помовчав зупинившись, - напевно ти помітила зміни, які відбуваються з твоїм тілом? В медицині я не тільки добре вмію оперувати та зшивати. Я маю розуміти анестезію та знеболювальні засоби, - задоволено загарчав, - нещодавно відкрив для себе паралітики.

Не витримавши напруги, Діана почала ридати. Не почула жодного звуку. Вона спробувала крикнути, але тишу не порушила. Спробувала повернути голову та не змогла цього зробити. Лише кліпати очима, пускаючи сльози.

- Перед тим, як ти прокинулась, - пояснив л.дожер, що несподівано вийшов на третій рівень та став навпроти Діани, - я ввів такий паралітик тобі. Він не діє миттєво. Лише через декілька годин, тим більше в режимі стресу. Якзараз. Його дія активувалась, - сів поряд з дівчиною та торкнувся ніжно її обличчя, - спочатку відмовляють пальці. Потім починаєш тягнути ноги, - всміхаючись, перераховував все те, що відбувалось насправді, - потім німіють внутрішні органи, але цього ти напевно не відчувала. А далі, - розвів руки та підняв плечі, - кінцівки відмовляють. Дихання стає поверхневим та болючим. Ти втрачаєш можливість говорити, адже голосові звʼязки відмовляють. І в якийсь момент ти просто завмираєш. Можеш чути, дихати, розуміти – торкнувся пальцем її губ, - але твоє тіло повністю паралізоване.