Читати книгу - "Будь моєю назавжди , Вікторія Вецька"

Мені зателефонувала Мія і попросила зустрітися, я звісно ж швиденько поїхав до особняка Зарубіна, який тепер став повною власністю Соломії, Приїхавши на місце я зразу помітив автівку Макса і зрозумів, що він теж тут. Зайшовши на подвір’я я попрямував до альтанки, де вже сиділи Мирослава з Максом і Соломія, а в візочку спала моя маленька зіронька, досі не міг звикнути до думки, що я тепер тато. Це трохи не звично, але мені подобається і я готовий дати для своєї доньки все необхідне, навіть дістати справжню зірку з неба.

Коли я сів Мія мило поцілувала мене в щоку, а я її та заодно привітався з присутніми. Кохана почала розмову.

— Я зібрала вас тут всіх, щоб попросити вибачення, — мовила з почуттям провини вона.

— Для початку хочу попросити вибачення перед Назаром, адже я весь час приховувала від нього доньку, і не розповіла йому про неї хоч було стільки можливостей. Пробач, мене коханий я готова змінюватися заради тебе і нашої донечки, якій ми з часом зможемо подарувати братика, або сестричку, — глянула на мене Мія.

— Мія, я давно не тримаю на тебе зла, і готовий зробити своїх дівчаток щасливими, — промовив з ніжністю в голосі я, глянувши на свою кохану.

— А ще я хотіла вибачитися перед братиком і Миросею, вибачте мене, я була в не собі від горя, — Мія глянула на Максима, який обіймав однією рукою Мирославу, яка останнім часом мала трохи блідий вигляд.

— Все добре сестричко!

— Я не ображаюся, — посміхнулася Мирослава.

— А ще мені нарешті дали розлучення з Іллею, і я навіть...

Мія дістала документ і передала його мені. Я уважно розглянув його і побачив, що це свідоцтво про народження Зоряни. Вона змінила прізвище та по-батькові доньки, а також батька. Я підняв погляд, і наші очі зустрілися. В її очах я побачив рішучість і спокій.

— Назаре, я вирішила змінити документи, — сказала Мія. — Адже Зоря заслуговує носити прізвище справжнього батька.

Я дивився на свідоцтво і відчував, як серце переповнювалося теплом. Це підтвердження того, що я і є батьком для Зоряни, мало велике значення для мене.

— Мія, я дуже вдячний тобі за це, — сказав я, намагаючись стримати емоції. —  Я зроблю все можливе, щоб бути для неї найкращим татом.

Вона усміхнулася, і я побачив в її очах полегшення. Але раптом я відчув, що цей момент може бути важливим для ще одного кроку.

— Мія, є ще одна річ, про яку я хочу з тобою поговорити, — мовив я, злегка нервуючи. — Це важливий момент для нас обох, і я хочу, щоб ти знала, як я серйозно ставлюся до нашого майбутнього.

Мія з цікавістю дивилася на мене, а я намагався зібратися з думками. Я витягнув з кишені маленьку коробочку і відкрив її, розкриваючи всім перед очима той самий перстень.

— Перший раз коли я робив тобі пропозицію, ти так і не стала моєю дружиною, але тепер нам ніщо не завадить. Я хочу, щоб ми продовжили цей шлях разом, як сім’я. Чи вийдеш ти за мене заміж?

Мія від подиву застигла, її очі наповнилися сльозами радості. Вона повільно кинула погляд на перстень, потім знову на мене.

— Назаре, я… я готова бути твоєю назавжди!

Я вдячно і щасливо посміхнувся, надягнула їй перстень на палець, і обійняв Мію, яка з радістю відповіла на мої обійми. Цей момент символізував новий початок для нашої родини, і я відчував, що готовий прийняти його з усім серцем. Макс з Мирославою дивилися на нас з радісними усмішками.

— Я така щаслива, що ви нарешті разом! — вигукнула Мирослава, її був голос наповнений теплом і підтримкою.

Макс кинув на нас щасливий погляд і додав:

— Вітаю вас! Ви справді заслуговуєте бути щасливими. Ваше щастя — це те, що я завжди бажав вам.

Мія і я обмінялися поглядами, відчувши всю глибину радості і вдячності. Наше щастя стало ще більшим завдяки підтримці друзів, які розділяють цей важливий момент з нами.

— Дякуємо вам, — відповів я, обійнявши Мію ще тісніше. — Ваша підтримка і дружба мають для нас величезне значення. Ми вдячні, що ви тут з нами в цей важливий момент.

Мирослава і Макс усміхнулися і кинули погляд на маленьку Зоряну, яка мирно спала у візочку. Її невелике тільце заповнене спокоєм, а наші серця переповнені радістю.

Цей момент був наповнений теплом і любов’ю. Ми знали, що попереду нас чекало багато спільних миттєвостей, але зараз ми просто насолоджувалися тим, що знаходимося разом, підтримуємо один одного і святкуємо наше нове життя.

Згодом, після того як ми відсвяткували важливу подію і переїхали до нашого нового будиночка біля моря, життя почало набирати нових обертів. Мія і я разом активно займалися облаштуванням нашого нового дому, який дістався їй від батька. Все інше майно Зарубіна, вони удвох з Максом вирішили продати, а гроші розділили навпіл. 

Кожен день приносив нові справи і радість від створення нашого сімейного гніздечка. Ми вже встигли одружитися і офіційно почати наше спільне життя. Наше весілля було простим, але наповненим теплом і любов’ю. Своїми руками ми прикрасили будинок, створюючи затишну атмосферу для нашої маленької родини. Зоряна швидко звикала до нового оточення, і її усмішки і радісні крики наповнювали наш дім життям.

Одним з наших найбільших планів на майбутнє було відкриття сімейного бізнесу. Ми довго обговорювали ідеї, які могли б підходити нам обом і дозволити нам працювати разом. Після розгляду кількох варіантів ми вирішили відкрити невеликий кафе-ресторан біля моря. Це місце не лише стало частиною нашого нового життя, але й дозволило нам поділитися своєю любов’ю та гостинності з іншими.