Читати книгу - "Заміж за першого-ліпшого, Елла Кальницька"

— Але змусити її залишитись не можемо!

— А ти що для цього зробив? Невже вона тобі не подобається?

— Я не хочу про це.

Тоді сестра схопила мене за підборіддя та силою змусила дивитись в очі.

— Читай по губах: вона кохає тебе, тож спробуй пізнати її краще. Дай вам шанс.

Я теж так вважаю: нам потрібен шанс. За останні тижні я багато чого обміркував та зрозумів, що ми — заручники колишніх подій. Але ж тепер все по-іншому.

Звісно, нічого не обіцяв, але для себе вирішив, що треба діяти.

Коли повернувся о восьмій додому, одразу вирушив у спальню. Ада сиділа за ноутбуком та щось уважно читала.

— Привіт. Коли звільнишся?

Вона, не підіймаючи голови, відповідає:

— Ближче до дев’ятої. Маю важливий переклад. Ти щось хотів?

— Запрошую тебе на кухню о десятій — на чай.
Дівчина одразу ж підняла голову вгору та уважно оглянула мене з голови до ніг. Нахмурила брови та постукала олівцем по столу.

— Якась розмова?

— Так.

Я нічого не пояснюю, щоб заінтригувати дівчину. Залишок часу проводжу з бабусею, Тіною та малою. За три тижні дівчинка підросла настільки, що не страшно було брати на руки. Мене неймовірно тішили дитячі агукання — це найкращі миті нашого життя.

— Ти впевнений, що вона прийде?

Бабуся допомагає мені зварити справжній чорний чай, а я приготував тарілочки для десерту.

— Впевнений.

— Тоді не заважатиму.

Близько десятої двері на кухню відчинились, Ада зазирнула і здивовано посміхнулася.

— Напівтемрява? У нас одразу дві лампочки перегоріли?

— Заходь, я на тебе чекав.

Вона дійсно заінтригована, тому проходить вглиб кімнати, зачиняючи двері.

— То про що піде мова?

Ада вивчає гарні чашки з сервізу, який презентувала бабуся зі своїх глобальних запасів.

— Чай, — наливаю в чашки та жестом пропоную дівчині сісти поруч зі мною.

— Чай — тема нашої розмови?
Ада сідає та знову уважно дивиться на мене.

— Не зовсім.

Я відчиняю холодильник і дістаю коробку з шоколадним тортом. Він красномовніший за сотні слів. І як тільки ставлю смаколик на стіл, Ада суворо питає:

— І нащо весь цей фарс?!

Вона зіскакує з місця, але я встигаю схопити її за руку.

— Не йди, нам є про що поговорити.

— Це зайве.

— Адо, — не відпускаю її руку, та й вона не дуже поспішає.

— Про що будемо говорити?

— Про нас.

— Ти вирішив нарешті від мене позбутися?

— Ні, це вже занадто.

Повертаю дівчину на стілець, а сам нарізаю торт на невеличкі шматки.

— Чому саме зараз?

— А ти не пам’ятаєш наші нічні зустрічі?

— До чого це?

— Скуштуєш?

Виделкою відділяю шматочок ароматного торта та пропоную Аді.

— Княженко! Що ти від мене хочеш?!

Здається, я сумував за її вибуховим характером.

— Тобі пасує гострий язичок.

Сам з’їдаю шматок торта та запиваю чаєм.

— То тобі влаштувати скандал?

— Тільки неголосно, щоб Улянку не розбудити.

— Ти! — знову зіскакує з місця та вказівним пальцем тицяє в мій бік.

— Смачний, ти багато втрачаєш, — продовжую колупатися у шматку торта.

— Я — спати!

— Давно тебе такою не бачив, — продовжую її чіпляти.

Розумію, що втече, і вечір буде втрачено остаточно. Підіймаюся та зупиняю дівчину, кладу руки їй на плечі, стискаю.

— Не йди, — шепочу, торкаючись губами шкіри за вушком.

— Це не схоже на розмову.

Намагається звільнитися, та я не дозволяю втекти.

— Хочу пізнати тебе краще. Давай почнемо все з чистого аркуша.

— Тимуре, відпусти.

Нізащо. Відчуваю, як вона тремтить, коли мої руки торкаються її живота.

— Тобі ж подобається те, що відбувається між нами. Це неймовірна хімія, яка почалась ще у тому клятому ліжку.

— Це було в іншому житті.