Читати книгу - "Про любов для дітей, Ангеліна Кріхелі"

— Цар любить лише себе. Це називається егоїзмом і марнославством.

Горинич заспокоївся і задумався, в чому полягає любов до себе. І вирішив, що це коли ти дозволяєш собі любити всіх інших і радіти кожній квіточці на луках, сонечку кожен новий день і можеш обійняти Ягу та Кощія чи Надійку.

На мить виринувши зі спогадів, Горинич несвідомо обійняв Надію, що стояла поряд із ним. Вона обійняла його у відповідь, і він знову почав згадувати їхню розмову з Ягою.

— Якщо обидва, хто любить, дбайливо ставляться один до одного і до любові та проходять разом безліч труднощів, вони зберігають один одного у своєму житті, і любов їх зміцнюється з часом. Таке кохання називається прагма.

— А якщо я раптом зустріну чудову драконицю? — мрійливо заплющивши очі, уточнив Горинич, уявляючи свою майбутню кохану.

— Тоді не чекай, що вона поводитиметься так, як хочеш ти. Прийми її такою, якою вона є. Але якщо вона забажає стати кращою за саму себе, простягни їй руку, щоб вона ніколи не відчувала себе самотньою, марною і зайвою. І тоді в твоїй долі з'явиться гармонія любові ерос та філатії, а потім вони стануть прагмою, любов'ю найміцнішою та непорушною. І з часом вона увіллється в агапе всього світу, створюючи світло, здатне зігріти інші серця, поки що самотні.

— Складно все, — насупився Горинич. — Як же я зрозумію, що це вона, та сама?

На це запитання у Яги відповіді не було. Але вона обіцяла знайти відповідь для друга, сказавши, що серце не обдурити, якщо тільки воно буде заодно з розумом.

Зараз же Горинич дивився на Ягу та Кощія із захопленням і відтінком смутку — свою справжню пару він так і не зустрів і, як і раніше, не розумів, чи йде він ще чужою дорогою, чи вже вирушив своєю дорогою. Серце мовчало, коли він залишався один, і розцвітало від радості, коли був із друзями. Але одна «поличка» в ньому стояла незмінною вже безліч зим і років.

Надія дивилася на перетворених Ягу і Кощія, досі не вірячи, що їй вдалося їм допомогти не тільки повернути себе, але й знайти один одного. Вона міцно обіймала Горинича і думала про те, що в яскравих фарбах емоцій для повноцінності веселки не вистачає якоїсь однієї лінії, але не розуміла, якої саме. Адже вона не чула цієї розмови Яги та Горинича.

Віра і Любомир, дивлячись на молоду пару, що сяяла щастям, теж присунулися ближче один до одного. Він обійняв її за плечі, а вона притулилася до нього всім тілом, щоб відчути тепло душі. Немов у дзеркало часу подивилися, згадавши себе багато років тому і знову відчувши бажання поділитися світлом щастя з усім світом. Тільки тепер це світло не спалахувало і згасало, сполохами освітлюючи оточення, а потріскувало затишним вогником каміна, біля якого збираються тільки найближчі люди, яких бережуть, щоб доля не вважала їх пилом, замінивши на поличці в серці «новими книгами».

Лише кілька секунд знадобилося Язі та Кощію, щоб своєю появою перетворити присутніх, помилуватися один одним та привітатися з друзями.

Яга відразу знайшла спільну мову з батьками Надії, бо була є балакучою і приємною в спілкуванні. Кощій же підкорив своєю ввічливістю та участю, хоч і був мовчазніший.

Після знайомства, обміну привітаннями та люб'язностями з'ясувалося, що полотно пошкоджене і з боку чарівного лісу. Кощій і Яга помітили це і почали хвилюватися про Горинича, тому пішли за ним. І дуже були раді, оскільки змогли побачити Надію, за якою сумували, познайомитися з її батьками. Та й вирішення найскладніших завдань разом шукати легше та цікавіше.

І Любомир, і Віра сприйняли їхню появу як належну. Адже зовні вони нічим не відрізнялися від інших людей. Хіба що були неймовірно красиві та світилися зсередини. Але чи не так світяться ті, хто щиро любить чистою любовʼю без домішки маній? Якщо тільки в цьому їхнє чаклунство, то є воно і в нашому світі. Отже, боятися його не варто, бо побоюються зазвичай лише незвіданого.