Читати книгу - "N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi"

Марк і Чарлі почали діяти згідно з планом. Вони оглянули територію біля панелей і швидко виявили, що рослина-паразит пустила своє коріння вглиб ґрунту. Стебла й гілки були лише верхівкою айсберга — справжнє джерело проблеми ховалося під землею.

— Дивися сюди, — сказав Чарлі, присівши біля одного з коренів. — Воно йде глибоко вниз і, схоже, до найближчих дерев.

— Виходить, це не просто паразит, а щось на кшталт симбіозу з лісом, — задумливо промовив Марк.

— Ну, ми й опинилися в халепі, — зітхнув Чарлі.

Марк піднявся й витер руки об штани.

— Слухай, я думаю, що ми можемо знищити його, якщо атакувати коріння. У мене є ідея: зробити кислоту. Якщо вразити рослину в її основі, вона може загинути повністю.

— А ти впевнений, що не зруйнуєш усе навколо, включно з нашими панелями? — підняв брову Чарлі.

— Я обережно, — відповів Марк. — Але це наш шанс.

Марк повернувся до лабораторії, де взявся за створення спеціального розчину. Він комбінував кілька хімічних компонентів, які вони раніше використовували для очищення металів і розчинення органічних речовин.

— Що ти там робиш? — запитав Чарлі, зазираючи до лабораторії.

— Усе під контролем, — відповів Марк, не відводячи погляду від колб. — Це буде слабка кислота, не надто агресивна, але достатньо потужна, щоб розчинити структуру рослини.

— Слабка кислота? Ти, бува, не надто оптимістичний? — буркнув Чарлі, хитаючи головою. — Ну добре, роби, що вважаєш за потрібне.

За кілька годин Марк приготував першу партію розчину.

— Готово, — сказав він, піднімаючи пластикову каністру з блідо-жовтою рідиною. — Тепер перевірмо це на корінні.

Вони повернулися до місця, де коріння рослини виступало з-під землі. Марк обережно налив трохи кислоти на одну з ділянок. Спершу нічого не сталося, але за кілька секунд з’явився легкий димок.

— Це працює! — вигукнув Марк, дивлячись, як стебло починає змінювати колір.

— Поглянь на це, — сказав Чарлі, показуючи на гілки, що обвивали панелі. — Вони ворушаться!

Рослина справді почала повільно стискатися, ніби відчуваючи біль. Але потім щось пішло не так.

— Чекай… Що це?! — вигукнув Чарлі, відступаючи.

Рослина раптом почала виділяти густу зелену рідину, яка швидко розповсюджувалася навколо коріння. Земля під ногами почала шипіти, і з'явився різкий запах.

— Це її захисна реакція! — сказав Марк, відступаючи ще далі. — Вона виділяє токсин, щоб захистити себе.

— І як ти це не врахував?! — крикнув Чарлі, прикриваючи рот рукою через запах.

Замість того, щоб послабити рослину, кислота зробила її ще агресивнішою. Гілки, які обвивали панелі, затягнулися ще щільніше, а коріння почало розростатися, пробиваючись крізь ґрунт і наближаючись до шатла.

— Тепер ми в ще більшій халепі, — сказав Чарлі, зиркаючи на гілки.

— Добре, добре, це був провал, — визнав Марк, піднімаючи руки. — Але ми дізналися щось важливе.

— Що? — насупився Чарлі.

— Ця штука надзвичайно стійка й агресивна. Але якщо вона так реагує на кислоту, то в неї точно є слабке місце. Ми просто повинні знайти його.

— Тобто ти пропонуєш ще більше експериментів? — саркастично запитав Чарлі.

— А в нас є вибір? — розвів руками Марк.

Вони вирішили діяти інакше.

Проаналізувати токсин, який виділяє рослина. Марк повернувся до лабораторії зразками зеленої рідини, щоб зрозуміти, як вона працює.

Використати природний антагоніст. Марк згадав про інші рослини на цій планеті, які могли б протистояти паразиту, подібно до того, як рослини конкурують за ресурси на Землі.

Захистити панелі фізично. Чарлі запропонував створити бар’єри навколо панелей із матеріалів, які рослина не зможе пробити чи обвити.

— Я думаю, це найгірший день у моєму житті, — сказав Чарлі, опускаючись на стілець у капітанському містку

— Але ми не здалися, — відповів Марк, ставлячи контейнер зі зразками на стіл. — І це означає, що ми ще можемо знайти рішення.

— Сподіваюся, ти правий, — пробурмотів Чарлі, витираючи обличчя рукою.

Ерліс, яка весь час спостерігала за їхньою роботою, тихо підійшла до Марка й ткнулася носом у його руку.

— Хоч хтось у нас вірить, — усміхнувся Марк, дивлячись на Ерліс.

Попереду було ще більше роботи, але вони знали, що повинні боротися за електроенергію, бо без неї шансів на виживання просто не залишиться.

— Послухай, Марк, — почав Чарлі, коли вони сиділи в темному ангарі, куди тягнулися нові гілки паразита. — Якщо ця штука буквально харчується електроенергією, може, нам варто її позбавити? Просто вимкнути все на шатлі.

Марк зупинився, думаючи про слова друга.

— Ти хочеш зрозуміти, наскільки це ризиковано? — сказав він, дивлячись на Чарлі. — Без енергії в нас не буде система життєзабезпечення, вентиляції, навіть мінімального освітлення.