Читати книгу - "Нейрончик. Перерва на війну., Moon Grey"

Час плинув крізь простір. Малий дістався ліктьового лімфовузла. Там пройшов ідентифікацію, отримав ТТН і його посадили на Транспортну Білкову клітину, що супроводжувала ослаблений після розборів Вірус до пункту призначення, де його, в якості навчального матеріалу, препарують новонародженим  Макрофагам різновиду Мікроглії. Це Макрофаги спеціалізованого призначення, як спецзагін особливого призначення, і їм завжди на навчання постачали натуральні матеріали, а не просто фільми чи картинки. Нейрончик роздивлявся живого Віруса, що був напханий енергетикою ворога після вторгнення злочинця, наче якусь викопну знахідку.

- Хто це, -шепнув малий до транспортного білка.

- Вірус.

- Я прочитав на його нашивці. Але що за вірус?

- Ковідний мутований різновид. Він багато пройшов. Досвід просто космічний.

- А-а-а-а, ми вивчали гігієну щодо його присутності. – Нейрончик пригнувся ближче до клітини Білка і додав ще тихішим голосом, - вгодований який.

- Авжеж, треба підтримувати його життя. Наче воно цабе якесь, нічорта не зробило для нашої Системи, а тільки податки на нього йдуть. І я взагалі не повинен це транспортувати, але так вирішили Мізки. Вони прочитали про толерантність та якісь закони ведення війни. Але я  впевнений, що оцей, - кивнув він на віруса, -тільки я відвернусь- встромить ножа в спину.

- Може тому саме тебе й приставили до нього? Бо ти не віриш всьому, що говорять. А чого ж його не знищать?

- Можливо, - усміхнувся Білок. – Я ж ще після отого опіку вижив, вони мене не змогли знищити. Мені, правда, Білки Імунітету допомогли, їх Кіборгами кличуть. А знищити його поки що не можна. Хоч він тепер і напханий енергетикою окупантів, після того, як він їх нейтралізував. Він матеріал, на якім навчають малечу, що є отакі пройдисвіти, що пнуться в Систему хапнути побільше і заволодіти якомога більшою ділянкою, знищуючи інший цивілізований устрій.

- Але ж він цим виснажує чи вбиває сам організм. Я вивчав про рак, збіднені інформативно, голодні білком та киснем клітини, які втратили свою ідентичність і стали самі недостатньо інформовані з надійного Джерела та ще й розповсюджували брехню та ниці ідеї. Таких одразу видно, вони мають основні риси – пиха, зневага до інших, заздрість і чекання, що хтось їм щось винен чи повинен дати або допомогти.

- Йому не важливо, що він вбиває. В нього своя Програма Життя. Він запрограмований так, бо тільки через ці енергії він і відчуває ворога, чужі програми і тільки він може з ними справитись, визначити місце їх розташування і вбити, забравши всю енергію отих глистюків.

- Розумію.

Нейрончик похнюпився, бо знав, що всі мають право на життя.  І своє життя захищати потрібно вміти і самому. А для цього потрібні знання про системи, закони, права, обов’язки, дипломатичність, спілкування.

- Малий, ти не сумуй. Ми ж сильні. Зупинили ж тоді взимку те кодло.

- Та я не сумую, я знаю, що ми сильні. – Нейрончик згадав промову Бактерій. – Є Бактерії, хороші, це теж внутрішнє наше військо. Але я ще не маю Звички про них дбати, думати, що вони є і хоч роблять свою роботу дбайливо, та потребують уваги та підтримки. Поповнення рядів. Бо наслідки повного нашестя дуже сумні, три роки гасимо оті вогнища. А це не просто обпечена ділянка шкіри, як 10 років тому.

- Та так. Так. Але ж і ми кріпші робимось. Досвід он який! Ми ж теж вчимось на них.

- А чому він так от довго живе і вгодований. Препарували б та й годі від глистюцької ІПСО. Він же роботу виконав і гарно справився. Йому пора на реабілітацію самому.

- Малеча, яку треба навчати, зараз росте повільніше. Це зумовлено віком Організму. Багато частинок Душі вже мають нові завдання і їхня тонка енергія вже формує нове життя, десь, колись, згідно свого призначення. А  щоб Вірус не втратив інформацію раніше часу початку їх навчання, то й підтримуємо.

- Ти вважаєш, що Організм не старіє і не вмирає, а переміщується?

- Твій дід про це знає. В нього бурхливе життя було, але зараз щось він посмирнішав.

- Ви мого діда знаєте?

- Авжеж, знаю. Він був навідником в бригаді побратимів кіборгів, гарно вправлявся з системою і не тільки в нервовій кумекає. Ми разом з ним додому повернулись. І в дорозі вияснилось, що в нас спільні знайомі. Я з ним бачивсь кілька років тому. Він почав Чорну Книгу писати. Думаю, що там багато цікавого.

- Так, я бачив ту книгу, - Нейрончик розвів пальці рук, - оттакенна вже!

Малий піймав примружений і начебто сонний погляд Вірусу. Той наче і спав, але Нейрончик відчув, що ні. Окупантська інформація, якої наковтався Вірус, поки знищував ворожі переконання, ще сильна і не збирається просто так покинути свою програму злочинної блідої нежиті. Страж гігієни і сам заплющив очі та скористався власним ідентифікатором, який колись йому надала не система навчання, а його мама. Йому потрібно було оновити інформацію про хворобливі стани змушення, маніпуляцій, пріоритетність власних поглядів.

Мама передала йому родову генетичну інформацію нейронів. Нейрони мали короткий строк життя, особливо при зміні звичок, але теж мали свою скриньку Пандори. Ці скриньки містили смертельні прийоми Стерильної Чистоти навіть проти збудників вірусу чуми. Ото ті вояки були просто скаженими. Вони знищували всі прояви чужинців та їхніх переконань і в Організму просто не стачало сили одночасно і жити, і боротись з енергіями страху, сорому, небезпеки, приниження. Одним словом-шоку. Ці прийоми завжди підкріплені були Ліками- Природи, які застосовували у всім цивілізованім світі. Вони мали мінімум побочних дій, тому що кожна цивілізована Система дбала про своїх громадян, про їх харчування, навчала як і де що взяти, обміняти, виростити, спожити, запастись. Нейрончик повторив інформацію про Білок, Зелень.

Адже відомо, що тільки транспортний білок доставить ці ліки саме туди, куди потрібно. І ті не вештатимуться де попало, випадковим чином пошкоджуючи перезбудженням і виснажуючи мембрану здорових клітини своїм хімічним складом. Але коли  біля частинки ліків відсутній Паспорт- ІНН Білок, наприклад Альбумін, то ліки будуть вигнані Імунітетом геть з організму.