Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- З боями я впораюсь, це нічого, поки що, а от не знаю як мені бути. Що мені робити? Може ти щось порадиш ветеране? - я звернувся до нього по пораду.

- Розкажи мені усе синку, а там щось вигадаємо!

- Я отримав листа від свого друга дитинства, якого знав змалечку. Ми виросли разом в приюті, доречі війна в якій ти приймав участь забрала наших батьків!

- Пробач, не всіх ми зуміли захистити! - щиро вибачився Вільям.

- Він написав мені і хоче, щоб ми зустрілись, але між нами роки і десятки років відчудження, ми давно не діти і я не знаю, як відкликнутися на його запрошення, адже зараз він багатий і заможній, а я хто? Перебиваюся боями і дешевими продуктами?

- В першу чергу ти людина, і одна з найуращих які траплялися мені, тож вище голову боєць, жодних дурних думок, іди на зустріч другу!

- Ти думаєш, що треба? - непевно перепитав я.

- Я скажу тобі так, якщо в тебе є друзі цінуй їх іди до них, якщо він тебе кличе вирушай на зустріч до нього. Я б хотів побачити зі своїми друзями, але на жаль усіх моїх друзів забрала війна, смерть поглинула їх. В мене нема ніяких рідних, жодних друзів, один Бог наді мною, Який надіслав тебе. Ти теж мій друг, дякую тобі Матіасе. 

Одне з найпрекраснішого, що тільки може бути в житті це ще живі близькі люди! - промовив він дедь не зі сльозами на свої очах. 

- Послухай мене, друзі це друзі, вони зберігають нашу пам'ять про наше минуле, вони зберігають, щось особливе що з нами відбувалось тоді, вони є охоронцями чогось таємного, спокою який був колись, ралість яка була колись і миртякий лишився в минулому!

- Зараз один хаос, невже прийде йому кінець?

- Допоки не втрутится сам Бог! 

- То ти кажеш мені, щоб я вирушав до свого друга, знаєш ти правий, варто наважитися!

- Послухай мене, щоб потім не жалів, я поганого тобі не пораджу!

- Але в мене поєдинки і я маю виходити на них! - пояснив я.

- Відколи, відколити ти почав прогинатись під когось? Будь собою, хочеш щось зробити - роби. Можливо там тебе чекає майбутнє, щось особливе, щось вічне, щось те, що змінить твоє життя, не можна закриватись в собі, не можна залишати в цьому місці в якому немає майбутнього!

- Дякую тобі за настанову і пораду, мені деколи не вистачає цього, дуже не вистачає, не вистачає батька його судрих слів!

- Завжди будь ласка синку, я не зможу замінити для тебе батьківську пораду, але я намагатимуся винести найкращі слова зі своєї мізерної скарбниці, які будуть завірені досвідом життя!

- Дякую ветеране, але не така вже твоя суарбниця й мізерна!

- Не дай Боже пережити іншим увесь той жах, який пережив я! - промовтв він.

- У тебе взагалі нікого немає? - запитав я.

- Нікого, взагалі! - безпорадні слова Вільяма торкалися серця. - Дружину і старшу дочку зґвалтували, люди котрі чули і бачили казали що ці покидьки робили це поки вони перестали дихати, а молодшу донечку просто застрелили як собаку! - ветеран пустив сльозу.

Я поклав свою руку на його плече.

- Мої слова ніщо, але мені дуже шкода, дуже шкода! 

- Кожнен раз чую їхні голоси, я хочу до них, але нечиста все оминає мене, не один раз намагався піти до них, завжди залишався живим, видно мені треба до скону терпіти ту біль, бо смерть забуда про мене, щоб вже та біль забулася!

- Я певен ти живеш не просто так, неможливо просто жити, чи не так?

- Так Матіасе. Ти сам дитя війни, ти знаєш як це бути одому!

- Знаю, але я нічого не усвідомлював, хто я, що я, чому я там, наскільки жахлива війна. Я й досі не знаю нічого про своїх рідних, жоден архів нічого мені не видає. А ти все бачив усе відчув, тобі значно гірше, але всеодно ти не просто так тут, хто б зі мною поговорив і дав пораду, про кого б я попіклувався врешті решт? 

- Це вже точно, але скажу тобі дещо, якщо ти нічого не знаєш про своїх, можливо це й добре, бо правда буває болючою, вона залишає глибокі відбитки на серці. Ти спокійний допоки не знаєш минулого, минуле завжди бентежить і розпалює вогонь, і мало хто може приборкати той вогонь!

- Ти правий, ветеране, я все ж більше спокійний, ніж збентежений не знаючи хто буди мої батьки загинули вини, якщо так то як це було, або ж вони десь є втративши наш зв'язок на завжди. Хоча все ж я б хотів, щоб хтось розповів мені хто вони і як їх не стало, можливо вони герої, можливо і ні!

- Кожен має право на правду, не кожен може з справитись з тою правдою, але ти сильна людина, я вірю що ти зможеш усе, ти вже й так багато зумів!

- Сильний тут ти, поглянь на себе, хоч тіло скалічене, дух сильний, це справді сила, яка навічно з людиною!

- Навіть такі сильні, як ти кажеш плачуть, коли ніхто не бачить! 

- Деколи треба поплакати! - погодився я.

- Як і поїсти смачної піци! - усміхнувся важкою усмішкою Вільям.

- Я поїду, мене не буде, тому тримай на їжу! - простяг йому гроші.