Читати книгу - "Ловці туманів, Олександра Чернобай"

– А з чого ти вирішила, що я можу і хочу тобі допомагати з розслідуванням?

– Ну, ти сам сказав, що зараз у пошуку нової роботи. Ось і вона. Оформимо тебе моїм помічником чи консультантом.

– Консультантом? – Іриней так перепитав, наче вона йому стриптиз коло відділу танцювати запропонувала.

– Та хоч фокусником! – у Каї помітно закінчувалась витримка на вмовляння цього хитруна. – Послухай, ти – дивний.

– Оце так комплімент! – чоловік коротко зареготав.

– Але ж правда! Та я не кажу, що твоя дивакуватість – це погано. Навпаки. Мені здається, ти багато чого знаєш і зможеш допомогти. Ти добре орієнтуєшся в лісі, швидкий, кмітливий, ми б… могли стати гарною командою, – останні слова дівчина промовила зовсім тихо, обережно зиркаючи на Іринея, бо він виглядав украй серйозним, а його фіолетові очі зробилися ще яскравішими.

Несподівано чоловік сів рівно й простягнув Каї назустріч руку:

– Домовилися, колего. Коли розпочинаємо?