BooksUkraine.com » 📖 Поезія » Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд"

22
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Тихо шепче гілля тополине..." автора Шайна Даймонд. Жанр книги: 📖 Поезія. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:
Частина третя

З-ЗА ХМАРИ МІСЯЦЬ ВИГЛЯДА...

З-за хмари місяць вигляда,
Так тихо й темно у світлиці.
Вже спить мала моя сестра,
Вже спить, голубонька, стомилась.
З самого рана, цілий день –
По хаті бігала, кружляла...
Співала радісних пісень, до батька й
Неньки приставала: «Який Іван?
Який з лиця? Чи буде він мене любити?»
Яке мале, дурне дитя… й щасливе.
Сестрі так любо в світі жити,
Квітчать голівоньку свою,
А я ж не знаю, куди дітись:
Ні мертва, ні жива сиджу.
Оксанка ж бігає й питає:
«Чи ти, Олесю, бачила Івана?»
«Один лиш раз, лиш того рана,
Як прийшли сватати тебе…»
Прошепотіла й одвернулась, бо збрехала!
Дівча ж і так не вгамувалось, –
Мене за руки узяла і
Дивиться так щиро в очі:
«Ну сестро, зіронько, скажи…
Скажи, який він? Чи вродливий?»
«Вродливий», – мовлю тихо,
А серце груди розриває.
В очі сестрі глядіть не сила,
Вона ж ніяк не замовкає:
«А високий? А дужий?»
«Високий… і дужий»
Вже на ногах стоять не сила
Руки тремтять і зблідли щоки.
«О, що за лиха й страшна година,
І лиховісна була днина…
Яка ж недобра тая сила,
Що швидко так мене скорила:
Тебе побачивши лиш раз – 
Свою я долю загубила,
В очах тих… кольору барвінку…
Що не побачу, як цвіте!» 
Задумалась я й зажурилась –
Над столом тихо нахилилась,
Оксанка бідна налякалась,
Підбігла й лагідно спиталась:
«Олесю, сестро, ти щось змарніла
Присядь – спочинь. Чи ти щось їла?»
«І їла я, і пила… та все одно:
Пропала кудись сила»
Мала забігала, заметушилась
Води принесла, ледь не молилась.
І нащо так її лякати
Та й правди, все одно, не розказати.
Насилу встала я, всміхнулась:
«Вже добре все, іди з подружками…
Гуляти, а я лишусь сама…
В хаті треба прибрати»
Трохи постояла і вибігла із хати –
Щаслива й безтурботна,
За що їй дорікати?
А я ж зосталася сама,
З кутка дивилась Божа Мати,
Я несміливо підійшла і на коліна стала.
З очей скотилася сльоза… одна і друга,
Заридала: «Прости, Пречиста, хіба я знала
Що сестру, а не мене… сватають за Івана?
Підкажи, святая, що мушу робити:
Як лишусь при батьку й неньці…
То як зможу жити?»
Отак, в журбі до ночі проходила
Вечерю подала, усім вгодила.
І розчесала довгі коси,
І помолилась перед сном…
Приснились сині-сині очі,
І повний місяць за вікном.
*****

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд"
Біографії Блог