BooksUkraine.com » 📖 Поезія » Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд"

22
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Тихо шепче гілля тополине..." автора Шайна Даймонд. Жанр книги: 📖 Поезія. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:
Частина шоста

ПОСИПАВСЯ ІЗ ВИШЕНЬ ЦВІТ...

«Прийшла, не побоялась,
Сповнила те, що обіцяла!»
Нічого більше не сказав,
Лиш взяв тихенько за рукав
Й зелене гілля відхиливши – 
У тінь потяг і відступився.
Посипався із вишень цвіт,
Й немов стіна відгородила
Мене й його, весь білий світ – 
Його плечима затулила.
«Ти бачиш, Йване, місяць блідоликий
Широка хмара заступила?»
Кивнув і ближче підійшов він – 
Я ж трохи відступила.
«Лиш доки місяць знов не показався…
З тобою доти буду говорити,
А як засвітить – я піду...
Лишитись можеш не просити»
Він наче трохи зажурився,
Та знов кивнув, змирився.
У темряві не бачила обличчя
Та відчувала, що сумне й серйозне:
«Ти говори, як хочеш щось сказати,
Бо часу мало, нащо марнувати»
«Красо, що можу я сказати?
Якби я міг змінить батьківську волю,
То, певно, не з сестрою, а з тобою
Свою б з’єднав я долю!»
Зітхнула я, і він зітхнув.
У гіллі тихо вітер шелестів,
Із вишень цвіт тужливо осипався…
Трималась я й Іван тримався.
«Мовчиш, Олесю, а чи я тобі не любий?»
«Якби не любий, то хіба б прийшла?»
Він мов забувся, підійшов, за руку взяв
І до грудей своїх притиснувши, сказав:
«Тоді… як так, тоді… втечімо!
Бо місяць свідок, й небо, вся земля…
Що ти для мене, Лесю, ти – моя!»
Я ледь встояла на ногах:
Такий  запал і відчай у його словах,
Долоней жар аж руку обпікав – 
Забрать хотіла, але він не дав:
«Я… все, що хочеш, я зроблю!
Усе для тебе, зіронько, голубко,
Хоч цілий світ я обійду
Лише втечімо, прошу я, молю!»
З-за хмари раптом місяць показався
На мить лише і знову заховався.
«Іванку, Йваночку, мій милий,
Пусти, прошу, я й так уже згрішила:
За тебе віддають мою сестру
І я… як сильно б не любила…
А все ж скорюся, все стерплю!
Й ти стерпиш, соколе, повір.
Моя Оксанка… вона добра… й мила
Та й вас… батьки уже благословили»
Івана наче сила полишила,
Він відпустив мене і відступив
До дерева спиною прихилився, присів
Й мовчав, й, не бачачи, дивився.
Я підійшла і руки так тремтіли,
А по щоці текла сльоза… заговорила:
«З тобою ми… не наша в тім вина,
Ніхто не винен, а твої слова…
Про втечу… повір, не буде в тім добра.
Після весілля ж, знай, я попрошуся…
Від батька й неньки… у черниці,
Й молитимусь за тебе і Оксанку,
Щоби обоє ви були щасливі,
Й у всьому один одному годили.
Не відмовляй – я вирішила так,
То долею написано, так Богу буде в лад!»

*****

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тихо шепче гілля тополине..., Шайна Даймонд"
Біографії Блог