Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лікарня. Стерильні білі стіни, запах антисептику та важке повітря, наповнене хвилюванням. У коридорі зібралися найближчі люди Евсун – Айше, Дживан, Левент та Зейнеп. Вони чекали новин, але лікарі не поспішали виходити з операційної.
Емір стояв на вулиці, намагаючись вдихнути свіже повітря, але йому здавалося, що він задихається. Все тіло нило, голова була важкою, а в серці—порожнеча, яку нічим не заповнити.
До нього підійшов Мете.
— Еміре, як ти?
Емір потер обличчя долонями, ніби намагаючись стерти невидимий бруд.
— Недобре, брате…
Мете важко зітхнув і сів поруч.
— Як Евсун?
— Вона жива… але…
— Слава Богу! — Мете коротко посміхнувся, але потім помітив вираз обличчя Еміра. — Що? Що ще сталося?
Емір стиснув кулаки, ніби це могло приборкати біль.
— Евсун була вагітна…
Мете застиг.
— Що?! Як… Як дитина?
Емір ледь чутно відповів:
— Ми її втратили…
В ту ж мить з лікарні вибігла Зейнеп. Вона зупинилася перед Еміром, а її очі палали від гніву.
— Як ти міг?! — її голос був зірваний від емоцій. — Я ж тебе попереджала! Чому ти не врятував її? Чому не завадив?!
Емір підняв на неї порожній погляд.
— Зейнеп, я…
— Це все сталося через тебе! Це ти винен!
Її слова різали гостріше, ніж лезо ножа. Емір навіть не намагався виправдовуватися. Він знав – вона права.
Тим часом перед операційною стояли Айше, Левент і Дживан. Айше була розбита горем, не знаходила собі місця.
— Пане лікарю, як моя донька? — запитала вона, ледь стримуючи сльози.
— Операція триває. Зачекайте, будь ласка.
Левент м’яко обійняв матір, намагаючись заспокоїти її.
— Мамо, з Евсун все буде добре. Вона сильна.
Зейнеп наблизилася до Левента і торкнулася його руки.
— Левенте, ми можемо поговорити?
Вони відійшли до лавки біля лікарні.
— Слухаю тебе.
Зейнеп глибоко вдихнула, ніби збираючись із духом.
— Я тобі дещо розкажу, але пообіцяй, що допоможеш.
Левент насторожився.
— Зейнеп…
— Це стосується Евсун.
— Гаразд. Обіцяю. Кажи.
Зейнеп нервово стиснула руки в кулаки.
— Евсун була вагітна, Левенте. Але про це ніхто не має знати. Ні пані Айше, ні пан Дживан, і головне – Явуз.
Левент відхилився , ніби почув щось неможливе.
—Що?.. Хто батько?
— Емір.
Левент поклав руки на голову, намагаючись осмислити почуте.
— Що?.. Це… Це не може бути…
— Це правда.
— То виходить, він зрадив Тулін?
— Ні. Це сталося ще до весілля.
Левент відчув, як всередині все похололо. Він не знав, як із цим впоратися, але одне було ясно – правда може зруйнувати все.
— Цього ніхто не має знати, Левенте. Це може зруйнувати Евсун.
Він мовчки кивнув.
— Я владнаю все.
Минуло кілька годин. Новин не було. Очікування ставало нестерпним.
І ось, нарешті, двері операційної відчинилися. Всі завмерли.
Лікар вийшов із втомленим виглядом.
— Операція закінчилася.
Левент одразу кинувся до нього.
— Лікарю, як моя сестра?
Лікар сумно зітхнув.
— Стан критичний. Вона в комі. Ми не даємо гарантій, що вона житиме.
Айше закрила обличчя руками і заплакала.
— Ні… Ні, моя Евсун…
Зейнеп обережно взяла її за руку.
— Тітко Айше, ходімо, вам треба відпочити.
Айше тремтіла, але кивнула і пішла разом із нею.
Левент вийшов з лікарні й попрямував до Еміра. Той сидів на лавці, втупившись у темряву ночі.
— Емір.
Той підняв на нього очі.
— Я все знаю.
Емір не здивувався.
— Я не прийшов засуджувати тебе, хоча… ти вчинив дуже підло. Я прийшов заради своєї сестри.
Емір відчував, що зараз отримає удар, і був до цього готовий.
— Знай, ніхто ні про що не дізнається.
Емір здавлено видихнув.
— Як Евсун?
— Стан критичний. Вона в комі.
Його серце стиснулося. Він втратив дитину. І тепер міг втратити її.
Левент втупився йому в очі.
— Проте я маю умову. Коли Евсун прокинеться – тебе не має бути поруч. Ти поїдеш звідси.
Емір опустив голову.
— Я й так думав поїхати.
Левент мовчки кивнув і пішов.
Під палатою залишилася тільки Зейнеп. Вона сиділа біля дверей, стискаючи в руках хрестик, ніби молилася.
Левент повернувся.
— Де всі?
— Вони поїхали додому. Тітці Айше дуже важко. Надіюсь, Евсун виживе…
Левент подивився на двері палати.
— Виживе. Вона сильна.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.