BooksUkraine.com » 📖 Сучасний любовний роман » Ігри долі, Анна Квітка 📚 - Українською

Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

207
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Ігри долі" автора Анна Квітка. Жанр книги: 📖 Сучасний любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 101
Перейти на сторінку:
Розділ 31: Евсун в комі . Межа між життям і смертю

 

Лікарня. Стерильні білі стіни, запах антисептику та важке повітря, наповнене хвилюванням. У коридорі зібралися найближчі люди Евсун – Айше, Дживан, Левент та Зейнеп. Вони чекали новин, але лікарі не поспішали виходити з операційної.

Емір стояв на вулиці, намагаючись вдихнути свіже повітря, але йому здавалося, що він задихається. Все тіло нило, голова була важкою, а в серці—порожнеча, яку нічим не заповнити.

До нього підійшов Мете.

— Еміре, як ти?

Емір потер обличчя долонями, ніби намагаючись стерти невидимий бруд.

— Недобре, брате…

Мете важко зітхнув і сів поруч.

— Як Евсун?

— Вона жива… але…

— Слава Богу! — Мете коротко посміхнувся, але потім помітив вираз обличчя Еміра. — Що? Що ще сталося?

Емір стиснув кулаки, ніби це могло приборкати біль.

— Евсун була вагітна…

Мете застиг.

— Що?! Як… Як дитина?

Емір ледь чутно відповів:

— Ми її втратили…

В ту ж мить з лікарні вибігла Зейнеп. Вона зупинилася перед Еміром, а її очі палали від гніву.

— Як ти міг?! — її голос був зірваний від емоцій. — Я ж тебе попереджала! Чому ти не врятував її? Чому не завадив?!

Емір підняв на неї порожній погляд.

— Зейнеп, я…

— Це все сталося через тебе! Це ти винен!

Її слова різали гостріше, ніж лезо ножа. Емір навіть не намагався виправдовуватися. Він знав – вона права.

Тим часом перед операційною стояли Айше, Левент і Дживан. Айше була розбита горем, не знаходила собі місця.

— Пане лікарю, як моя донька? — запитала вона, ледь стримуючи сльози.

— Операція триває. Зачекайте, будь ласка.

Левент м’яко обійняв матір, намагаючись заспокоїти її.

— Мамо, з Евсун все буде добре. Вона сильна.

Зейнеп наблизилася до Левента і торкнулася його руки.

— Левенте, ми можемо поговорити?

Вони відійшли до лавки біля лікарні.

— Слухаю тебе.

Зейнеп глибоко вдихнула, ніби збираючись із духом.

— Я тобі дещо розкажу, але пообіцяй, що допоможеш.

Левент насторожився.

— Зейнеп…

— Це стосується Евсун.

— Гаразд. Обіцяю. Кажи.

Зейнеп нервово стиснула руки в кулаки.

— Евсун була вагітна, Левенте. Але про це ніхто не має знати. Ні пані Айше, ні пан Дживан, і головне – Явуз.

Левент відхилився , ніби почув щось неможливе.

—Що?.. Хто батько?

— Емір.

Левент поклав руки на голову, намагаючись осмислити почуте.

— Що?.. Це… Це не може бути…

— Це правда.

— То виходить, він зрадив Тулін?

— Ні. Це сталося ще до весілля.

Левент відчув, як всередині все похололо. Він не знав, як із цим впоратися, але одне було ясно – правда може зруйнувати все.

— Цього ніхто не має знати, Левенте. Це може зруйнувати Евсун.

Він мовчки кивнув.

— Я владнаю все.

Минуло кілька годин. Новин не було. Очікування ставало нестерпним.

І ось, нарешті, двері операційної відчинилися. Всі завмерли.

Лікар вийшов із втомленим виглядом.

— Операція закінчилася.

Левент одразу кинувся до нього.

— Лікарю, як моя сестра?

Лікар сумно зітхнув.

— Стан критичний. Вона в комі. Ми не даємо гарантій, що вона житиме.

Айше закрила обличчя руками і заплакала.

— Ні… Ні, моя Евсун…

Зейнеп обережно взяла її за руку.

— Тітко Айше, ходімо, вам треба відпочити.

Айше тремтіла, але кивнула і пішла разом із нею.

Левент вийшов з лікарні й попрямував до Еміра. Той сидів на лавці, втупившись у темряву ночі.

— Емір.

Той підняв на нього очі.

— Я все знаю.

Емір не здивувався.

— Я не прийшов засуджувати тебе, хоча… ти вчинив дуже підло. Я прийшов заради своєї сестри.

Емір відчував, що зараз отримає удар, і був до цього готовий.

— Знай, ніхто ні про що не дізнається.

Емір здавлено видихнув.

— Як Евсун?

— Стан критичний. Вона в комі.

Його серце стиснулося. Він втратив дитину. І тепер міг втратити її.

Левент втупився йому в очі.

— Проте я маю умову. Коли Евсун прокинеться – тебе не має бути поруч. Ти поїдеш звідси.

Емір опустив голову.

— Я й так думав поїхати.

Левент мовчки кивнув і пішов.

Під палатою залишилася тільки Зейнеп. Вона сиділа біля дверей, стискаючи в руках хрестик, ніби молилася.

Левент повернувся.

— Де всі?

— Вони поїхали додому. Тітці Айше дуже важко. Надіюсь, Евсун виживе…

Левент подивився на двері палати.

— Виживе. Вона сильна.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 101
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ігри долі, Анна Квітка"