Читати книгу - "Ловці туманів, Олександра Чернобай"

– Хто – вони?

– Голоси. Він чув голоси, наче з фільму, якого насправді не бачив. Ну, ніби сусіди у своїй квартирі розмовляють, ти їх чуєш, проте не бачиш. Але далі ставало ще дивніше, бо він почав боятися кинджалів, якими настільки вправно володів до цього, що ледь не кожний з нас йому заздрив. До речі, хлопець розповідав про свої відчуття, які навіть дещо схожі на твої. Тут… є, певна річ, яку я сама лише нещодавно зрозуміла, – Аріадна продрала горло. – Після подорожі до примарного міста, якщо точніше, де мені довелося зустрітись зі своїми страхами та побачити… власну смерть в минулому житті.

– Що? – Івана знову, наче штовхнули. – Ти побачила свою смерть?

– Так. В минулому житті я була звичайною людиною, а померла від укусу перевертня, бо мій організм відторгнув отруту. Відтоді я не довіряла та шалено боялася вовкулак, аж доки не… – Аріадна чомусь так сильно стиснула руки в кулаки, що кісточки пальців аж побіліли. – Коротко кажучи, доки не познайомилася з прадавнім родом перевертнів і зрозуміла, що дарма думала, ніби вони всі небезпечні. Але, здається, мій острах назовсім не пішов. Мала велику радість нещодавно познайомитися ще з однією шмаркачкою, яка вважає себе крутою лікантропкою. Бачу її – і всередині все аж стискається.

– Аріадно, так що ти зрозуміла?

– Що деякі люди стають вартовими після несправедливої смерті, а причини її – це наші страхи тепер, які ми маємо перебороти. Мене вбив перевертень – і я їх боялася. Хлопця за його словами зарізали ножем, тож він почав боятися кинджалів. Ти боїшся пострілів, бо… тебе напевно у твоєму минулому житті застрелили, Іване.

– Мене? Застрелили? – чоловік поки не міг збагнути, вірити цьому чи ні, він зовсім не припускав того, що його хтось вбив. – А з тим хлопцем, що зрештою сталося?

– Йому, на жаль, тільки гіршало. Почали з’являтись видіння з колишнього життя, він часто бачив мить своєї смерті, теперішнє перемішалося з минулим, питань ставало дедалі більше, а контроль над власними силами він геть втратив. Правда йому далася надто складно, хлопець буквально втрачав здоровий глузд, бо не міг змиритися з нею. Він зламався. Не опанував себе, тож виконувати місію вартових вже не здатен був. І тоді Коло, аби не завдавати йому болю, повернуло хлопця до світу, де його душа знову переродилась, втілившись у нове життя. Ось так.

Івана, мов між стін затиснуло, а на груди – взагалі, ніби каміння поскладали. Він різне собі уявляв, але не очікував такого оберту в історії, яку розповіла Аріадна.

– Отже, якщо я зламаюся, то більше не буду вартовим і мене повернуть?

– Ймовірніше – так.

– Але що ж мені тоді… – несподівано двері відчинилися і до кімнати вартової увійшли Лад та Марія. Дівчина миттєво зблідла, коли побачила напівголого Івана, який сидів на ліжку Аріадни, що знаходилась поряд і тримала в руках його сорочку. Чоловік напружено глитнув, такою приголомшеною він Марію ще не бачив.