Читати книгу - "Як я закохалася в єті, Олеся Глазунова"

Розділ 20. Ефектний вигляд

– Добре. Вважатимемо, що це командна робота. Женя та Злата малюватимуть на рукавах, а увесь інший простір заповнюватиме Софія, – пішов на поступки викладач.

– Вікторе Васильовичу, а можна у вас на кафедрі попросити ніж, ложку та кружки чи тарілочки? – запитала Соня.

– Софіє, якщо після того, як створили мені новий імідж ви захочете мене сьогодні ще нагодувати, то я – пас, – віджартуавася викладач.

– Посуд та прибори потрібні, щоб зробити фарби. Це буде, ніби, палітра, – пояснила Соня.

– Добре, зверніться до нашої лаборантки – Жанни Степанівни, скажи, що я дозволив. Але велику чашку з репродукцією картини «Мона Ліза» не беріть. Лишіть мені хоч улюблену чашку цілою, – не забував підтрунювати над Сонею Віктор Васильович.

– Добре. Дякую. Обіцяю, що саме на цю чашку не посягатиму, – вирішила підхопити настрій викладача Соня. – Дівчата, дякую вам за підтримку. Я, дійсно, вражена вашим вчинком. В мене є кілька ідей, нам зараз необхідно розділитись, щоб набрати як можна більше кольорів, – звернулась до дівчат.

– Так, я одразу згадала про плями, які важко видалити з одягу. Кава, трава, натуральні соки, вино. Ніколи в житті не думала, що згадаю маму, яка завжди казала, що такі плями не відпираються, – мовила Злата.

– Нам потрібно навідатись до кав’ярні. На смак там кава – ніяка, але для малювання, – саме те, – розмірковувала вголос Женя.

– Не гаємо часу, йдемо на полювання. Не забудьте, що нам потрібен посуд, щоб те все перетворити на фарбу, – сказала Соня.

– Я до аптеки зазирну. В них має бути зеленка чи йод, або одне й інше, – подала ідею Євгенія.

– Не забудь там рукавички прихопити, бо ту фарбу будемо довго відмивати потім, – мовила Софія.

Дівчата розділились та вирушили на полювання. Женя вирішила дотриматись усіх правил та не залучала Алекса, щоб допоміг, бо як би потім пояснила викладачу, звідки взявся колір. Євгенія пішла до аптечного кіоску, який був на території університету. Аптекарка дуже здивувалася проханню Жені показати все, що фарбує, а не лікує. Женя у двох словах пояснила, а черга, яка стояла за нею, із інтересом слухала, що каже дівчина.

Серед ліків, які мали яскраво виражений колір, Женя передивилась усі. Очами вона вишукувала слово «натуральний». Взяла спочатку пляшечку яскравого зеленого кольору і прочитала: «Діама́нтовий зелений (зелень брилья́нтова тетраетил-4,4-диамінотрифенілметана оксалат; розм. зеленка) – синтетичний аніліновий барвник трифенілметанового ряду». Відразу відклала в сторону. Віктор Васильович точно перечитає та не дозволить користуватись, а шкода.

Наступною рідиною був фукорцин. Женя одразу ж глянула на склад: «Ацетон, етанол, кислота борна, резоцтн, фенол, фуксин...». Дівчина спробувала пригадати шкільні уроки хімії, але це нічого не дало. Мусила питати у гугла.

– Угу... Ацетон є одним з продуктів метаболізму у живих організмах, зокрема, у людини. Він є одним із компонентів так званих ацетонових тіл, яких в крові здорової... – прочитала Женя та одразу зробила скрін. – Так, це поки підходить. Етанол – органічна речовина, одноатомний спирт, продукт природного бродіння... Природного, отже, підходить. Далі, кислота борна – білий кристалічний порошок, безбарвні блискучі пластинки або білі кристали; гігроскопічний. В природі зустрічається у вигляді мінералу – сассоліт. Зустрічається в природі, – розмірковувала дівчина. Господи, так можна і хімію вивчити!

Наступним був блакитний ополіскувач для рота. Женя знову переглянула склад та загуглила термін «сорбіт». Знайшла інформацію, що цей спирт міститься в багатьох фруктах (яблуках, грушах, персиках, сливах).

До списку її покупок увійшли краплі зеленого кольору «Уролесан», де, на її щастя було написано, що цей препарат містить виключно натуральні компоненти. А якщо виробники збрехали, то це вже їх гріх.

Аптекарка порадила ще настоянку стручкового перцю, яка мала насичений жовтий колір.

В арсеналі Жені були рожевий, блакитний, зелений та жовтий кольори.

Дівчина взяла ще кілька пар рукавичок, вушні палички, вологі серветки та антисептик.

Фарбники, які дістала Євгенія.

Злата одразу пішла до центрального корпусу, щоб там розжитися натуральними фарбниками. Дівчина зайшла до ректорату під час стріму і ректору нічого не залишилось, як поділитись свіжими черешнями та апельсинами. Секретарка, коли зрозуміла, що її також побачать підписники Злати і вона може стати популярною, запропонувала шоколад та пляшкою вина, бо також знала, як важко відіпрати такі плями. Шоколадку Злата взяла у якості засобу, що надає енергії, а від пляшки вина відмовилася. Вишневий колір в неї вже є і не зовсім гарно забирати марочне вино у ректора. Злата запросила ректора перевірити результат їх роботи.

Вишневий та оранжевий кольори вполювала Злата, а її стрів набирав обертів.

Барвники, які здобула Злата

Соня пішла на кафедру до лаборантки і попросила дозволу взяти необхідний посуд. Серед усіх чашок та посуду в одній із шаф Софія побачила синій чай анчан «Чашг Шу» з квітів кліторії трійчастої. Яка удача! Дівчина зраділа своїй знахідці бо усі відтінки від блакитного до насиченого і темного, майже чорного, синього їй гарантовані. Софія також випросила заварку і звичайного чаю та електричний чайник. Вона пам’ятала, що в аудиторії, де проходить екзамен, на неї чекає каланхое. Це чудовий барвник зеленого кольору. Коли у її Ба був нежить, вона ніколи не використовувала ніякі спреї. Дрібнила листочок каланхое, віджимала сік, закапувала ніс яскраво-зеленою рідиною, а на наступний день нежитю, як не було.