Читати книгу - "Мявчик та Вогник: Зачарований Льодовик, Герцог Фламберг"

— Обережно! - крикнула Муся. - Ці вовки дуже небезпечні!

 Вовки кинулися на героїв, клацаючи крижаними зубами. Мявчик і Вогник приготувалися до бою. Мявчик випустив кігті, а Вогник пихнув ніздрями, випускаючи струмені полум'я.

— Не підходьте! - загарчав Мявчик. - Ми вас не боїмося!

 Перший вовк стрибнув на Мявчика, але той ухилився і вдарив його лапою по носі. Вовк заскавчав і відступив.

 Другий вовк кинувся на Вогника, але той випустив в нього потік вогню. Вовк заверещав і почав кататися по снігу, намагаючись погасити полум'я.

 Третій вовк обійшов героїв і кинувся на Мусю. Але та встигла створити чарівний щит, який захистив її від атаки.

 Вовки, бачачи, що їм не вдається перемогти героїв, почали відступати. Вони зникли за крижаними брилами, залишивши героїв самих. Герої продовжили шлях.

Незабаром вони побачили перед собою величезну крижану печеру, з якої виходило яскраве світло.

 — Здається, ми на місці, - сказав Мявчик. - Джерело має бути десь тут.

Вони обережно увійшли до печери. Всередині було напрочуд тепло і затишно. З стелі звисали крижані бурульки, які виблискували всіма кольорами веселки. А в центрі печери било джерело, з якого витікала кришталево чиста вода.

 — Ось воно! - вигукнула Муся. - Джерело з живою водою!

Герої підійшли до джерела і з благоговінням зачерпнули цілющої води. Вона випромінювала дивовижне сяйво, і здавалося, ніби сама природа радіє їхній перемозі.

 — Тепер нам потрібно знайти Морану, - сказала Муся, ховаючи пляшечку з водою в торбинку. - Але треба бути обережними. Вона може влаштувати нам пастку.

 — Не бійся, Мусю, - заспокоїв її Мявчик. - Ми з Вогником захистимо тебе.

 — Так, - підтвердив Вогник, пихкаючи ніздрями. - Ми їй покажемо, де дракони зимують!

Шапка захихікала.

 — Де дракони зимують? - перепитала вона. - Вогнику, ти ж навіть не знаєш, де ти зимуєш!

 — Звичайно, знаю! - обурився Вогник. - Я зимую в Букнеті, разом з Мявчиком і Мусею!

 — Ох, і смішний же ти, Вогнику, - сказала Шапка, хитаючи помпоном.

  — Дивіться! - вигукнула Муся. - Там ще джерело!

 Герої підійшли ближче і побачили маленьке джерело, з якого витікала вода, що світилася ніжним блакитним світлом.

  — Яка краса! - вигукнув Вогник.

 — Це чарівне джерело, - сказала Муся. - Воно наповнює цей льодовик життям.

  — А чи можна скуштувати цієї води? - запитав Мявчик.

  — Звичайно, - відповіла Муся. - Ця вода дуже корисна.

 Герої нахилилися і випили трохи води з джерела. Вода була холодною і приємною на смак. Вони відчули, як їхні сили відновлюються, а настрій піднімається.

Муся тим часом уважно оглядала печеру.

 — Дивіться, - сказала вона, вказуючи на вузький прохід в глибині печери. - Здається, це шлях до палацу Морани.

Герої обережно рушили проходом. Він вів їх глибоко в льодовик, і чим далі вони йшли, тим холодніше ставало. Навіть зілля Мусі вже не рятувало від морозу.

 — Ой-ой-ой, я замерзаю! - забурчала Шапка. - Я більше не можу!

 — Тримайся, Шапко, - підбадьорила її Муся. - Ми вже близько.

Нарешті прохід закінчився, і вони вийшли до величезної зали, де знаходився палац Морани. Зала була зроблена з льоду, і її стіни виблискували тисячами крижаних іскор. Сам крижаний палац Морани теж виблискував холодним сяйвом, наче велетенський діамант, загублений серед білосніжних просторів Зачарованого Льодовика. Герої, затамувавши подих, увійшли до зали, де на крижаному троні, мов кришталева статуя, сиділа сама Морана. Її очі, холодні та безжальні, ніби два сапфіри, пильно стежили за кожним їх рухом.

 — Ну що ж, - промовила Морана, її голос звучав, як дзвін кришталевих бурульок, - нарешті ви тут. Я вже зачекалася.

 — Морано, - сказав Мявчик, гордо випроставшись, - ми прийшли, щоб звільнити полонених і розморозити воду в Буклянці.

 — Сміливі слова, - холодно посміхнулася Морана. - Але чи вистачить у вас сил, щоб здійснити задумане?

 — Так! - вигукнув Вогник, випускаючи з ніздрів струмені диму. - Ми тебе переможемо!

Морана пильно подивилася на героїв, її очі блищали холодним вогнем. Вона відчувала силу чистої води, яку вони принесли з джерела, і розуміла, що її чари слабшають. Але відьма не звикла здаватися без бою. Вона вирішила використати всю свою магію, щоб знищити героїв раз і назавжди.

Згодом Морана, не показуючи слабкість, розсміялася, і її сміх відлунював у крижаних стінах палацу, мов грім.

  — Переможете мене? - перепитала вона зневажливо. - Ви, нікчемні кошенята та ящірка? Я - володарка льоду та снігу, мої чари непереможні!

Морана підняла руки, і зала наповнилася вихором снігу та льоду. Крижані бурульки почали падати зі стелі, загрожуючи пронзити героїв. Мявчик і Вогник кинулися в різні боки, ухиляючись від крижаних стріл. Муся створила захисний купол, який захистив їх від падіння бурульок.

 — Атакуємо! - крикнула Муся.

Мявчик, зібравши всю свою силу, кинувся на Морану, випускаючи кігті та намагаючись дихнути з роту вогнем. Але відьма легко ухилилася від його атаки і вдарила його хвостом, відкинувши на кілька метрів.

Вогник випустив в Морану потужний потік вогню, але відьма створила крижаний щит, який захистив її від полум'я.

Муся кинула в Морану чарівні сніжки, які вибухали при дотику, обсипаючи відьму іскрами та льодом. Але Морана лише відмахнулася від них, мов від набридливих комах.

 — Ви нічого не можете мені зробити! - закричала вона зловісно. - Я непереможна!