Читати книгу - "Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор"

- От, наприклад, ви говорите тут…

Оля дістала телефон, і Серж з нею почали переглядати його відео в Ютубі й дівчина розповідала про якісь помилки. Так захопилися, що й забули про присутніх за столом.

Я ж почала збирати посуд і мити його, принесла всім ще теплу зварену каву. Максим мовчки допомагав мені, а Євген щось вишукував у своєму телефоні, теж наче відволікся.

Оля із Сержем захопилися розмовою, і я побачила, як зацікавлено почав поглядати Чупакабра на дівчину.

Мені раптом спало на думку, що вони поряд гарно виглядають. Але от Оля…

Тенькнуло десь всередині моє естетичне відчуття як художниці і загорілася в душі іскорка натхнення. Олі все-таки треба було трошки змінити імідж, підказати, як краще одягнутися. Можливо, трошки використати косметики, одягнути одяг не такий безформний, підправити зачіску…  Дівчина тоді була б неперевершеною красунею! Так, всі люди красиві, але художники бачать їх досконалими.

“Я могла б допомогти Олі влаштувати особисте життя, - зненацька подумалося мені. - Адже я бачу, що Сергій їй подобається!”.

А щоб спробувати це зробити, треба було спровадити чоловіків із двору. Ну, що ж, хай виконують наступне моє завдання! До вечора ще далеко, якраз впораються. Всі ці розмови за столом подали мені цікаву ідею!

Поки всі пили каву, я взяла слово:

- А тепер, шановні мої конкурсанти, я озвучу ваше друге завдання на сьогодні. І буде воно легким. Оскільки ми їли борщ і не було у нас сметани, а борщу ще досить багато, тому вам буде завдання: дістати смачної сметани! У селі, я думаю, це не важке завдання. Кожен із вас до вечора має принести півлітрову баночку.

Чоловіки переглянулися. Максим знизав плечима. Тут я подумала, що сметани тоді все-таки буде забагато, аж півтора літра, тому почала фантазувати далі, вже придумавши, куди її ще використаю, бо десь бачила у кухні пачку борошна:

- А також бажано, щоб ви принесли також якихось ягід. Малини, вишень, полуниць - будь-яких. І ввечері ми спечемо з Олею великий ягідний пиріг. І зваримо компот. Зробимо невелике святкування, вечірку на честь нашої зустрічі та знайомства. І третє, - тут мене вже понесло, - найважче і найважливіше! Зловіть, будь ласка, риби на завтра на ранок - будемо готувати уху! А щоб вона була смачна, зі справжньої річкової риби, то треба цю рибу десь взяти! І не купуйте у рибалок, а зловіть самі!

Я перевела дух після свого імпровізованого спічу й подумала, що я молодець! І завдання придумала, і їсти що буде, адже годувати гостей треба!

- Я ніколи в житті не ловив рибу, - скрикнув Євген. - Вудочки, спінінги, гачки, поплавки, наживка - це для мене темний ліс!

- Завжди є Гугл. Зайдіть і поцікавтеся, - знизала я плечима. - Можливо, в магазині є вудочки, які можете купити, адже це сільський магазин. Сходіть і подивіться, може й продаються. Тільки не зникніть там, як зник Володимир. Бо той магазин вже, як чорна діра - хто не піде, всі зникають! - розсміялась я. 

Чоловіки допили каву і всі троє вийшли за хвіртку. Порозмовляли трохи та й пішли в напрямку магазину. Ох, аби й справді не зникли! Там Джульєтта. А хто його знає, які в неї наміри щодо… Максима. Раптом кине Володимира окручувати і до мого (мого?) Макса почне чіплятися.

Але я все-таки вирішила не стежити за чоловіками, хоча таке бажання майнуло у свідомості.

Щоб відволіктись від ревнивих думок, я зайнялася Олею. Покликала її в хату, дістала свою косметичку і сказала дівчині:

- Олю, я помітила, що Серж дуже тобою зацікавився. Ти йому сподобалася. Тому я хочу запропонувати тобі трохи змінити імідж. І не заперечуй! - прикрикнула я на дівчину. - Спробуємо все-таки підкоректувати твій образ і побачиш, як звертатимуть на тебе увагу чоловіки. Той м'якотілий Остап ще лікті кусатиме, що втратив таку дівчину! Я не змушую тебе зустрічатися з Сержем, а хочу, щоб ти відчула себе по-новому. Привабливою і бажаною… Тим більше, що в нас вечірка планується увечері! З пирогом і компотом! 

Оля спочатку опиралася, а потім все-таки я її переконала…

І вже роблячи Олі макіяж та нову зачіску, раптом згадала, що Євген так і не назвав ні свого прізвища, ні звідки приїхав…