Читати книгу - "Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор"

- Так, я вже хочу спати! - промовив Євген. - Давайте, дівчата, допоможу перенести все на кухню, та й будемо влягатися. Покажете, де моє місце. Все одно вечірка в нас не дуже вдалася. Але завтра буде новий день і нове свято! Точно, піду на рибалку, мені сподобалося! - він підхопився на ноги.

Всі теж заметушилися, почали збирати тарілки, весь посуд, зносити на кухню. Смачні залишки їжі принесли Джмелику, і той хрустів кісточками, аж підскавулюючи від щастя, що йому перепало так багато їжі… 

Невдовзі всі повлягалися на свої місця, куди я вказала.

У хаті ми з Олею та Максом спочатку поговорили трохи про те, що сьогодні сталося, розповіли чоловіку про колти, і він за голову схопився. Сказав, що точно треба було викликати поліцію! Але зараз вже пізно, тому зранку він це зробить сам! Накричав на нас, і ми засинали смутні й засоромлені. Хоча перед сном Максим все одно увійшов до залу і, побажавши “на добраніч”, поцілував мене. Оля тільки гмикнула, але нічого не сказала.  

Я довго не могла заснути, думала, що Євген так і не розповів про те, де він був під час того, як нападали на Максима. Якийсь він все-таки дивний. Щось, здається, приховує. Оля давно спала. І Максим трохи похропував у  спальні. А вікна в зал ми зачинили, хоч і було душно. І газовий балончик я сховала під подушку. На всяк випадок...

І вже майже засинаючи, я почула легенький стук у вікно. Тихо встала і виглянула в шибку, але було темно. Знову хтось тихенько постукав, і я тоді посвітила у вікно ліхтариком з  телефону.

Під вікном стояв Рест і махав мені рукою, щоб я вийшла...