Читати книгу - "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін"

 Так я зрозуміла, що можу знімати біль і зупиняти кровотечу. Не афішуючи відкриті в собі здібності, я просилася чергувати в приймальному відділенні, і поки черга огляду поранених доходила до лікаря, часто допомагала нашим солдатам перемагати біль. Але виходить, що я лише тимчасово допомагала цим мужнім людям, а мені ж бабуся говорила, що я зможу лікувати людей... Я вирішила спробувати.

 Якось мене попросили відвезти крапельницю в палату до пораненого, який не міг самостійно рухатися, у нього була травма хребта. Поранений спав або перебував у стані сну від дії медичних препаратів. Інші поранені, які перебували в палаті, також мали серйозні травми. Я провела руками вздовж тіла молодого хлопця, молитви виходили з мене самі собою, інші поранені не поверталися, і не звертали уваги на те, що я роблю. Потім зайшла медсестра, щоб поставити крапельницю, вона поклала на тумбочку картку пораненого, а я потайки подивилася його дані. Медсестра розбудила мого пацієнта, здавалося, він почувався нормально. Через деякий час я стала свідком розмови цієї ж медсестри з лікарем того самого солдатика, вона дивувалася, що на повторному рентгенівському знімку - все гаразд, поранення як не бувало! Вони вирішили, що перший знімок був зроблений неправильно. Мій солдатик пішов на поправку і через деякий час був виписаний. А я зробила висновок, що можу лікувати людей, вірніше, що через мене Бог зцілює!

 Приховати свої здібності мені не вдалося, оскільки змогла поставити на ноги ще кількох поранених хлопців. Чутка про мене розійшлася по всьому шпиталю, лікарі почали запрошувати мене навіть до операційної. Мене тут «Джуною» називають, часто приїжджають офіцери і з інших міст, щоб я їх підлікувала... 

  У цей момент до столика, за яким сиділи Родіон та Елла, підійшов офіціант і почав виставляти з принесеної таці замовлені страви. Пар, що виходив від керамічних горщиків з українським борщем, розносив по приміщенню кафе приємний аромат. Повітря навколо столика наповнилося апетитним запахом пампушок із часником, свіжої зелені та копченого сала. У високі фужери офіціант налив компот із сухофруктів і, зробивши уклін головою, пішов.

 - Вибач, Елло, зараз би шампанського за зустріч випити, але не можна, на службі, - сказав Родіон, піднявши фужер із компотом для привітання.

 - Нічого, обов'язково скоро вип'ємо шампанського! - Елла підняла фужер із безалкогольним напоєм і цокнулася ним із фужером Родіона. - Що ж, про себе я все розповіла, тепер чекаю твоєї розповіді, Родіоне...