Читати книгу - "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін"

 - З чого б почати? -задумливо промовив Родіон.

 - Насамперед скажи, як твої батьки? Як ти? І як ти опинився в підрозділі охорони перших осіб держави? Як твій молодший брат Богдан? Як Оля, скільки їй зараз років? Як Катя? Як Греков? Де вони всі? Адже в Кам'янку прийшла війна...

 - Всі, дякувати Богові, живі! Відповім поки що коротко, потім про всіх дізнаєшся докладніше... У Кам'янці ніхто не залишився. Батько вже під час початку повномасштабного вторгнення Росії переправив «Кефісом» до Нікополя: маму, Катю, Олю і Грекова. Батьки працюють у Нікополі, який постійно обстрілюється, мама - в очному відділенні лікарні, яка зараз теж госпіталь, а тато змінив катер на локомотив і працює на залізниці. На превеликий жаль, його другий дім - «Кефіс», перебуваючи на причалі біля Нікополя, був затоплений під час ракетної атаки з російських літаків. Наші знайомі водолази на самому початку війни пішли в територіальну оборону Нікополя, а зараз продовжують воювати за свою землю на різних фронтах.

 Богдан ще до війни поїхав до дядька Вані в Грузію, у нас йому клімат не підходив, тут у нього були постійні мігрені, а там, у субтропічному кліматі, він почувається добре. У Батумі він відкрив власну фірму комп'ютерного дизайну, а з початком війни перебудував діяльність своїх айтішників, які тепер пишуть програми для армійських дронів, а фірма співпрацює з турецьким виробником безпілотників «Байрактар», що постачалися в Україну.

 Катя, як і раніше, прикута до інвалідного візка, і зараз перебуває на реабілітації в Італії, з нею разом я відправив і Олю, їй нещодавно виповнилося десять років. Забезпечив їм проживання у Сірміоне на березі озера Гарда мій друг - мер цього невеликого містечка. Оля там навчається в школі, вже говорить італійською, а Катя перебуває під наглядом місцевих лікарів. У них у квартирі є доморобітниця, з України, я їй перераховую гроші. Тож я спокійний, вона і за Катею доглядає, і приготує, і нагодує, і доньку до школи відвезе на машині, і забере...

 Про себе розповім пізніше, а зараз - детектив, адже подібні історії стали частиною моєї роботи в слідчій групі...

 Отже, під час своєї професійної діяльності мені доводилося займатися справами, починаючи від дрібного хуліганства, і до розкриття найтяжчих злочинів. Першого травня 2014 року вночі мені на телефон надійшов дзвінок від нашого Грекова. Кирило Мефодійович говорив дуже тихо і просив про допомогу, він сказав, що його пограбували, він намагався затримати у своєму будинку злочинця, але дістав удар по голові, від якого втратив свідомість. Коли прийшов до тями, голова в нього сильно боліла, доторкнувшись до місця удару рукою, він зрозумів, що його волосся було все в крові, але після завданої йому травми, він перестав бачити. Мій номер він набрав за допомогою голосового набору, функцію якого я налаштував на його мобільному раніше. Після нашої розмови я відразу ж викликав на його адресу швидку допомогу, і зібравши слідчо-оперативну групу, негайно виїхав до місця злочину.

 Прибувши до будинку Грекова, я звернув увагу, що двері до підвалу були зламані, також відчиненим було й вікно, через яке, судячи з усього, злочинці, а я думаю, що грабіжник був не один, проникли до помешкання, і в такий самий спосіб його покинули. Пограбування відбулося вночі, злочинці заздалегідь отруїли собаку, щоб проникнути на територію садиби непоміченими, проте якимось звуком, господар будинку все-таки був розбуджений...

 У центральній кімнаті на підлозі та килимі були помітні сліди крові, поруч із застиглою калюжею червоного кольору лежала забарвлена кров'ю бронзова статуетка Жанни Д'Арк. Судячи з усього, саме цією статуеткою грабіжник і завдав удару по голові господаря будинку. Злочинці, ймовірно, працювали в рукавичках, проте слідчі спакували статуетку в поліетиленовий пакетик для більш ретельної експертизи.

 Греков лежав із перев'язаною головою на дивані, медичні працівники продовжували надавати йому допомогу, у той же час слідчі намагалися розпитати потерпілого, що, на його думку, пропало з дому? Греков не міг сказати точно, оскільки не міг оглянути будинок і підвал, але намагався пригадати, де лежали цінні речі, а наші оперативні працівники перевіряли їхнє місцезнаходження. Може здатися дивним, але гроші, які зберігав Греков, не зацікавили грабіжників, найімовірніше, вони планомірно прийшли за чимось. За тим, що господар будинку слідчим не назвав, чи не хотів називати? Тому в списку викраденого опинилася лише нумізматична колекція, що не становить особливої історичної цінності.

 Ти ж знаєш, Елло, мені давно хотілося розкрити секрет, що ж наш Грек зберігав у підвалі? І ось я нарешті зміг як член слідчо-оперативної групи туди офіційно проникнути. Перед цим мене зацікавила металева коробочка під електричним лічильником у будинку Грекова, від якої у підвал спускалися дроти. Дверцята коробочки були відчинені, зазирнувши усередину, я зрозумів, що це примітивна сигналізація з ревуном, що працює від акумулятора. Якщо в будинку злочинці нічого, крім колекції монет, якщо вірити господареві будинку, не взяли, тоді їхньою ціллю був тільки підвал, але, щоб туди безперешкодно проникнути, у будинку потрібно було відключити сигналізацію підземелля.

 Спустившись сходами до підвалу, я не виявив, що це був якийсь таємний музейний зал... На перший погляд, підвал, як підвал. Банки з консервацією, мішки з картоплею, бутлі з вином... Мені захотілося перевірити, куди ж була приєднана труба вентиляційної системи? Кінець витяжки у підвалі входив зверху у скляну вітрину розміром з людський зріст, що була встановлена біля стіни вертикально, двері якої були розбиті, а всередині вона була порожньою. Ясно було, що саме її вміст і забрали грабіжники. Що в ній було, я не став при всіх питати Грекова.