Читати книгу - "Маркус, Ірина Скрипник"

——— Випийте це!

Яким же здивованим я був, коли зрозумів, що це сказали мені! Я взяв пляшечку в руки і з підозрою почав розглядати його. Невже там отрута? Вирішив мене отруїти за те, що я вбив інших ельфів? Чи перетворить мене на якусь незрозумілу істоту і змусить служити до кінця життя? Від ельфів можна було чекати на все, що завгодно. Вони були хитрі та підступні. Вони були небезпечні, навіть без будь-якої зброї. Тому вони ніколи не гналися за технічним прогресом. У них і так було все, що їм потрібне. 

——— Не бійтеся,— усміхнувся старійшина,— це зілля вас не вб'є. Воно відкриє у вас можливості контролювати чужу свідомість. Звичайно, контроль буде не таким сильним, як би ви були ельфом або хоча б ящеролюдом. Але цього може бути достатньо, щоб придушити волю вашого друга. 

Я знову глянув на пляшечку. Рідина всередині нього має таку силу? Я зможу придушити волю Лукаса? Я можу керувати ним?

——— Але навіщо мені це? Як це допоможе його врятувати?

Старійшина підвівся і підійшов до крісла, в якому сидів раніше. Він поволі взяв окуляри зі столу і протер лінзи. Потім подивився на мене:

——— Щоразу, коли чудовисько кликатиме вашого друга до себе, ви зможете наказувати йому не йти на цей поклик. Він не зможе опиратися вашому наказу. Рано чи пізно це призведе до того, що їхній зв'язок буде перервано. 

——— І це врятує йому життя?

——— Звісно, я не можу дати вам жодних гарантій, але це значно знизить ймовірність того, що ваш друг буде з'їдений у майбутньому. Адже чим менше їхній зв'язок, тим менше шансів, що вони колись зустрінуться. А чим менше шансів, що їхня зустріч відбудеться, тим більша ймовірність, що ваш друг зможе дожити до глибокої старості.

Цього було для мене достатньо. Я випив зілля, намагаючись не думати про те, як воно може вплинути на мій організм. Я більше не боявся перетворитися на щось.  Смішно, але в майбутньому піде чутка, що кожен вампір здатний контролювати свідомість іншої істоти. Насправді ж це зможуть робити лише ті, в кому тече моя кров. І лише у тому випадку, якщо вони зможуть розкрити свою вампірську сутність. Але кого хвилюють ці умови? Набагато простіше сказати, що вампіри можуть робити щось подібне, тому що сьогодні повня або тому що вони старші за якийсь там умовний вік. Як же це безглуздо все звучить! Вся річ у моїй крові! Я також завжди був унікальним, єдиним у своєму роді, але ніколи не афішував цього. Маю сумнів, що хтось взагалі колись замислювався над тим, яка сила захована в моєму тілі.

В ту ніч, випивши зілля, я не відчув жодних змін. Це трохи засмутило мене. Я почав сумніватися, що старійшина сказав мені правду і що мені справді варто було це пити. Але я нічого не сказав. Тільки дивився, як він узяв книгу до рук і почав шукати сторінку, де зупинився. Ельф не промовив жодного слова. Напевно, це означало, що мені варто вже піти. 

Я застрибнув на підвіконня і глянув униз. Тільки тоді я почув:

—— Ви все ще ненавидите ельфів?

Так, і завжди буду. Але на відміну від людей, я розумів, що вони можуть бути корисними, тому я намагався стримувати свій гнів. Ті, хто живуть кілька сотень років, напевно, знають дуже багато про наш світ. Їхні знання можуть допомогти мені врятувати Лукаса і досягти тих цілей, які я вибрав для себе. Тож поки я не чіпатиму їх, якщо вони не заважатимуть мені. Інакше я завжди готовий перевірити на них своє володіння мечем. Я завжди готовий до бою, навіть якщо це означатиме мою смерть.