Читати книгу - "Маркус, Ірина Скрипник"

——— Не бійся, твоя жертва не стане марною. Твоя кров зробить мене сильнішим і я зможу помститися всім, хто називає себе небожителями. Вони пізнають на собі весь біль, який зазнав мій рід через них.

Після цього він почав сміятися і я відчув, як від його сміху по моєму тілу пробігли мурашки. Я знову перевів погляд на Лукаса. Той сидів і зі сльозами на очах і їв те, що йому давав пан. Яка ж страшна доля чекала на нього! Як тільки він приборкає силу, заховану в тілі ангела, його з'їдять. Я не міг цього допустити. 

Щойно у мене з'явилася можливість рухатися, я знайшов найближче поселення ельфів і заліз до хати їхньої старійшини. На мій подив, він не спав, хоча було вже давно за північ. Сидів біля каміна із книгою в руках. Тоді я подумав: навіщо він розпалив камін? Нині ж літо. 

——— Чим я можу допомогти в такий пізній час, мисливець на ельфів? 

——— Ви знаєте, хто я? – здивувався я.

——— Іскрист знаходиться досить близько біля Ельфенглейда, — зітхнув старійшина. — Звісно, я знаю, що там сталося. 

У цей момент я витяг руку вперед і меч почав з'являтися в моїй руці. Помітивши це, старійшина відклав книгу вбік і зняв окуляри у срібній оправі. Їх він також поклав на стіл. 

——— Не варто цього робити, юначе, – майже добродушно видав він. — У вас немає жодного приводу нападати на мене. На відміну від ельфенглейдців, ми більш прогресивні та дотримуємося принципів пацифізму. 

——— Про що ви говорите? — напружився я ще більше. — Що означає «дотримуємося принципів пацифізму»?

Моє запитання змусило старійшину трохи понервувати. Він довго намагався підібрати правильні слова, задумливо роздивляючись свої окуляри. Немолодий ельф у довгій зеленій мантії… Його обличчя вже було вкрите зморшками, але риси обличчя все ще були витончені. 

——— Пацифізм - це ідеологія, яка пропагує ненасильство і любов до миру. Пацифісти виступають проти будь-яких форм насильства, включаючи фізичне та психологічне насильство. Натомість ми закликаємо до діалогу, співпраці та пошуку мирних рішень. 

——— А якщо мирних рішень немає?

——— Але ж щось привело вас до мене? - Він показав на сусіднє крісло біля каміна. — Може, ми зможемо таки домовитися?

Я прибрав меча і сів навпроти нього. Не знаю, чому, але він вселяв довіру. Можливо, він використав на мені якесь заклинання, щоб втертися до мене в довіру? Чи на мене так діяв тембр його голосу? Але я розповів йому все, що трапилося зі мною та Лукасом за останні кілька днів. Він уважно слухав мене, майже не переривав. Лише іноді ставив уточнюючі питання. Але навіть їх він намагався говорити добродушно та спокійно. Можливо, якщо я проживу досить довго, я теж колись стану таким, як він. Цікаво, скільки йому років? 

——— То ви хочете, щоб я допоміг вам позбутися цього чудовиська, щоб він не з'їв вашого друга? 

——— А це можливо? — з надією спитав я. — Ви можете це зробити? Я чув, що ельфи найкраще за всіх володіють магією.

——— Не в моїх правилах хвалитися,— усміхнувся старійшина,— але це правда. Крім нас, магія також доступна феям, кентаврам та ящеролюдям. Але ніхто з них не досяг тієї майстерності володіння магією, якої ми досягли. Магія фей та кентаврів є лише маленькою тінню справжньої магії. А магія ящеролюдей — і не магія зовсім. Вони використовують силу своїх предків і спілкуються зі світом духів замість того, щоб звертатись до самої суті нашого світу.

———  Значить, ви допоможете мені? 

——— На жаль, ні, — несподівано видав він.

Після цього знову одягнув окуляри і взяв книгу до рук. Я лише спантеличено стежив за його рухами, намагаючись зрозуміти, що могло піти не так.

——— Це через те, що я вбив ваших родичів із Ельфенглейду?

——— Ні, не в цьому річ,— відповів старійшина, не відриваючись від книги.

——— Тоді в чому? Я не розумію! Ви самі щойно казали, що вам доступна справжня магія!  

Немов розуміючи, що я так просто від нього не відчеплюся, старійшина знову поклав книгу на стіл. Але окуляри знімати цього разу не став, дивився на мене крізь товсті лінзи.  

——— Якщо те, що ви сказали правда і він здатний зловити ангела, тоді в нас просто немає жодного заклинання, яке змогло б його зупинити. Нам залишається лише сподіватися, що він не знищить всіх нас, коли вирішить позбутися богів. 

Я зміг лише розчаровано видати: 

——— А казали, що все можете…

Після цього я підвівся і підійшов до вікна, через яке заліз у будинок раніше. Старійшина з цікавістю спостерігав за тим, що я маю намір робити. У якийсь момент він навіть підвівся і підійшов ближче, щоб краще бачити, як я стрибатиму з його вікна. Але відчувши його за своєю спиною, я повернувся до нього і спитав:

——— До чого тоді були всі ці пафосні промови про «не люблю хвалитися, але ми найкращі в магії»?

——— Ельфи справді найкраще розуміються на всьому, що стосується магії. Я не збрехав. Але янголи – це захисники нашого світу та діти наших богів. Вони неймовірно сильні, швидкі та спритні. Мало кому вдавалося за життя побачити хоча б одного живого ангела, а зловити їх практично неможливо. Той, хто зробив це, повинен мати або божественну силу, або бути демоном. Іншого пояснення я не маю.

——— То я маю здатися і чекати, поки він з'їсть Лукаса?

——— Я цього не казав...

Чим довше я був у домі старійшини, тим більше він мене дивував. Він здавався мені якимось непостійним, а його поведінка була наче хаотичною. Я ніяк не міг зрозуміти, що саме збирається зробити цей ельф в той чи інший момент. Мені доводилося завжди бути напоготові, щоб вчасно покликати свій меч, який отримав у дар від чорного дракона. Але, схоже, мої побоювання були марними.

Він знову зняв свої окуляри — і навіщо тільки їх надягає? - І підійшов до каміна. Там він сів на підлогу і почав щось шепотіти. Вогонь на кілька секунд став яскравішим, а потім погас. Це вразило мене. Я зліз із підвіконня і підійшов до старійшини, але той навіть не обернувся. Натомість засунув руку в камін і дістав звідти маленьку пляшку з якоюсь фіолетовою рідиною. Пляшка ця хоч і була маленька, але довіри у мене не викликала. Мені не дуже хотілося знати, що було всередині.