Читати книгу - "Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Поплавок... — Полупуд подивився на плаваючі поверхнею плеса плетені з куги млинці, що позначали місце, де закинуті сіті. — Ну, звичайно ж... І як я сам не здогадався? Молодець, Петре.
Василь на радощах так ляснув мене по спині, що трохи у воду не зіпхнув.
— Перекажи водяному, що ми добро пам'ятаємо і свою частину домовленості ще до вечора виконаємо. А курінь розбирати не будемо. Є інший спосіб. Спасибі, що напоумив.
— Він тебе чує... — пояснив я. — А спосіб який?
— Стародавній... — посміхнувся запорожець. — Татари так цілими чамбулами через річки переправляються. Ну, і козаки теж цього навчилися. Зв'язують два бурдюки* (*бурдюк — шкіряний мішок з цільної шкури тварини, призначений для зберігання вина, кумису та інших рідин), пропускають під руками і — пливи куди хочеш. При зброї. Навіть в кольчузі чи бехтерці.
Полупуд задоволено потер руки
— Пішли, втішимо Корсака. Чесно кажучи, я трохи побоювався, що не впорається Іван з нашим табором. Не витримають баби на острові довго, збунтуються... Стануть додому, в рідні місця проситися. А то і самі в мандри подадуться. Тепер притихнуть. Побачать у цьому перст Божий і вгомоняться. Хоча б на кілька місяців. А за той час і ми обернутися повинні. Чи прислати когось зі Свиридівців.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда», після закриття браузера.