Читати книгу - "Прожити чуже життя, Олександр Гребьонкін"

- Ось як! А чим Марат її зацікавив?

- Ну, він … читає. Розумний. Віршики пописує. Навіть один опублікували в нашій газеті...

***

Цегляний гараж на вулиці Стаханова виявився порожнім. Майор Олег Глібов, відправивши опера оглянути місцевість, перевірив гараж. Було видно, що зовсім недавно тут стояла машина...

Глібов спустився в яму для технічного обслуговування автомобілів і в цей час грюкнули залізні двері гаража. Стало темно, горіла тільки підвісна лампочка, але й вона раптово згасла.

Глібов тихо вилаявся.

- Оце номер! Логвиненко! Я тут, у ямі, відчини... Подивися, що там зі світлом!

Стояла тиша.

Глібов продовжував кликати свого співробітника, але марно.

Лаючись, Глібов увімкнув ліхтарик і став вибиратися з ями.

А якщо його тут закрили? Хто? Злочинець? Чи оперативник Логвиненко помилково зачинив?

Він згадав, що ключ залишився у Логвиненка.

- Гей, хто там? Киньте жартувати, відкрийте! – кричав Глібов.

Ще якийсь час він стукав у двері, поки не клацнув замок, і двері не відчинилися.

Примружившись від сонця, Глібов вийшов назовні.

- Товаришу майор, як ви примудрилися закритися? - запитав оперативник Логвиненко.

- Мене хтось зачинив! - вигукнув Глібов. – Я вже на тебе подумав!

- Та я ось тільки-но підійшов!

- Дивно! Хтось вимкнув світло та закрив гараж! Поки йшов, дорогою нікого не зустрічав?

- Е-е... Жінка з дівчинкою, старий з палицею, чоловік… у такій пляжній кепці. І все!

- Чоловік у кепці, кажеш?

Глібов вискочив на дорогу. Окрім двох хлопчаків, що здивовано дивилися на майора, там нікого не було. Шуміли на вітрі акації. За триповерховим будинком чути були голоси дітей, що грали на майданчику.

- До речі, у нас цікава знахідка, товаришу майор, - сказав опер. - Тут пацани забрели в річку і на щось натрапили…

Вже надвечір. за допомогою техніки, з річки було витягнуто автомобіль із трупом водія. Голова його була розбита. Також експерти знайшли в гаражі набір номерів та схованку з великою сумою грошей, скриньку із золотом та коштовностями. Схованка знаходилася в погрібці, до якого через оглядову яму спускався Глібов.

***

- Значить, шофера вони прибрали, - задумливо сказав підполковник Смолін, дивлячись на розкладені віялом фотографії. - Позбавилися зайвого свідка? Кастетом по голові і…

- Ні, експерт стверджує, що коли його сідали за кермо «Москвича» він був живий, але непритомний. У легенях річкова вода – він потонув, – доповів Глібов. - Але хто це зробив - його поплічник, або хто ще сказати важко... Можливо ще хтось полював за його грошима.

– А машина?

- Утопили, щоб замести сліди... Щоб створити видимість випадкового падіння в річку зламали гальма. Місцеві жителі запевняють, що інколи водії з'їжджали схилом до річки, де машини мили. Там від гаражів – рукою подати!

- Хто цей потопельник, встановили? - запитав Смолін.

– Григорій Гусько. Жив самотньо в кімнаті у комуналці. Працював таксистом. Був на вигляд простакуватим і добреньким, але й потайливим. Начальник таксопарку сповіщає, що вчора Гусько самовільно пішов зі зміни. Товаришам по роботі сказав, що треба другу допомогти, відвезти кудись. Імені друга не назвав, обіцяв незабаром повернутися і зник! Сьогодні на роботу не вийшов. Я поговорив із сусідами. Говорять, дивувалися, що він раптом автомобіль купив.

- А ще й гараж...

- Так. Ходили до нього друзі -  випити, посидіти, погомоніти. Також одного разу приходив статурний чоловік, схожий на спортсмена. Нервовий такий, неусміхнений і мовчазний, – сказав Глібов.

- А що друзі – таксисти кажуть, звідки має гроші на машину?

- Говорив, мовляв, виграшна облігація... Але подробиці не розкривав, жартував...

- Облігація. Хм... Гаразд... Треба перевірити його на причетність до інших кримінальних справ, - сказав Смолін.

Підполковник підвівся, пройшовся кабінетом, розминаючи сигарету.

- І все ж таки не до кінця зрозуміло, навіщо бандитам потрібно було позбавлятися водія? Все-таки машина завжди потрібна... Хотіли заволодіти його часткою?

Смолін клацнув запальничкою.

– І ось ще. Призначили зустріч, намагалися витягнути з нього інформацію про схованку, а потім убили..., - розповідав Глібов. - А може, думали, машина засвітилася вже – небезпечно, треба позбавлятися... Може вирішили поки що згорнути свою злочинну діяльність.

- Чи переорієнтувати?

– Все може бути. Та й Гусько мабуть їм здавався ненадійним.

– Але чому? Ще більш ненадійніший цей легковажний Сорокін! – вигукнув Смолін.

- Є по ньому новини? – поцікавився Глібов.

- Чекаю на доповіді Романчука та Величко.