Читати книгу - "Загадка чаклунського імені, Vasyl Shyrman"

Усі закінчили читання майже одночасно, і це синхронне зняття окулярів, а також погляди шести пар очей знову повернули мене до відчуттів, що я — їжа. Якщо я зараз нічого не скажу, вони почнуть трапезу. Але мене врятувала місис Люсі Дабс.

— Можна мені першою? — вигукнула вона, покрутивши головою. — По-перше, ніхто вас, містере Бофін, поїдати не буде, — лукаво посміхнулася Люсі Дабс, підморгнувши мені. — Ваша ідея розвінчати міфи про прикладну магію мені імпонує. Уже чимало домислів та анекдотів ходить навколо неї. Дуже цікаві посилання на історичні факти про походження міфу про чаклунське ім'я теж заслуговують на увагу. Ви розгорнули в першому розділі хронологію, свого роду екскурс у минуле, і це вказує на джерела домислів і примх, пов'язаних з чаклунським ім'ям. Мені все сподобалося, але єдине, що мене бентежить, — це велика кількість дат і відгалужень від основної теми. Це може заплутати читача, вам не здається, що варто трохи скоротити їх?

— Дозвольте заперечити, — підвівшись зі стільця, сказав містер Менфіс Пактісон. — На мій погляд, хронологія та датування певних подій заохочують читача перевірити цю інформацію. Невеликі відхилення в описах відкривають історію в новому світлі, додають правдоподібності та довіри. До речі, я знайшов кілька неточностей у датах, які вказані в вашій роботі. Я тут черкнув на копії, подивіться. Якщо потрібно навести джерела, ось моя візитка. Зателефонуйте мені, і я надішлю вам кілька цікавих статей — ви можете використати їх у книзі, я дозволяю.

Менфіс не збирається мене "бити", — полегшено видихнув я. Хоча його доброзичливість та зовнішній вигляд суперечили цій думці. Його голос абсолютно не відповідав величезному двометровому ведмедеві в суворому чорному костюмі. Біла сорочка та кривавий колір краватки спочатку мене насторожили, збудивши мою уяву. Сива голова з короткою стрижкою і широка акуратна борода вдало поєднувалися з білою сорочкою, а окуляри з костюмом та туфлями надавали йому вигляду білих інтелігентних ведмедів у строгому костюмі. Не дивно, що мені здалося, ніби він прийшов на мій похорон.

— Дозвольте мені, — тихо промовила міс Енджел Фейч. Всі схвально глянули на неї. — На мій погляд, вам слід зробити акцент на середньовіччі Європи, особливо в період інквізиції. Ви про це згадуєте, але з посиланням на рукописи самих інквізиторів, які описували зізнання чаклунів. Багато в чому тут не зрозуміла причина їхнього прагнення виявити чаклунські імена, особливо під тортурами. Потрібно, на мій погляд, зробити акцент на тому, що мислення релігійних отців церкви визнавало важливість другого імені, яке давалося під час хрещення. Вони, ніби, переносили це на аналогічний опір християнству в образі диявола, який також, так би мовити, "хрестив" своїх послідовників, даючи їм друге чаклунське ім'я. На мою думку, це одне з важливих джерел походження поняття чаклунського імені. Добившись під тортурами визнання другого чаклунського імені, інколи цього було достатньо, щоб звинуватити людину у зв'язку з дияволом.

У біблійній історії допиту Ісуса ми пам'ятаємо, як Першосвященик спитав його тричі: "Ти правда Христос?" — і лише втретє той відповів ствердно. З арамейського це має три значення одного імені: перше — помазанець, як лідер людей і їхній глава; друге — цар, помазаний на престол; і третє — Месія, посланець Бога. Як відомо, його стратили, як царя помазаника, насміхаючись над ним, як над самозванцем. Перше значення було невигідним, а третє, в розумінні іудеїв, богохульним. Таким чином, в уявленні каноніків тієї епохи, людина могла мати три імена: одне при народженні, друге — прізвисько або, в сучасному розумінні, прізвище, але є ще й духовне ім'я. Пам'ятаєте символ християнської віри? Під час хрещення слід зректися диявола і всіх його діл. На переконання каноніків, те саме робили чаклуни, отримуючи друге, духовне ім'я від диявола, зрікаючись Христа. Так от, до чого я це кажу — на мій погляд, цю тему слід розкрити ширше для глибшого розуміння суті чаклунського імені.

Я був приголомшений цим тонким зауваженням. Енджел Фейч мала рацію: враховуючи, що більшість рукописів про чаклунство дійшла до нас від служителів церкви, це створювало логічний ланцюг їх міркувань. В певному сенсі, це закладало фундамент віри через чаклунське ім'я.

— Я згоден з міс Енджел Фейч, — задумливо і недбало відповів містер Вольс Фіндер. — Божественне провидіння в нашому божевільному світі — це у певному сенсі дуальне. Дуальна природа та прагнення людини знайти захист від злих сил і заступництво добрих, це історія всіх епох і народів. Віра в те, що, взаємодіючи зі злими духами, тольтеки брали собі друге ім'я, яке ніби лякало духів і захищало від злих сутностей, що несуть хвороби та невдачі. Водночас ім'я, дане при народженні, символізує здоров'я, щастя та довголіття. Отже, якщо це ім'я приховувати від злих духів, вони не зможуть посягнути на життя людини. Адже не дарма чаклунів називали “вольтами” — ім'ям людини, яке дано при народженні, і, за деякими переказами, це ім'я має над ними владу. Розумієте, про що я?

Всі дружно кивнули на підтвердження, хоча Вольс, мляво обвівши поглядом усіх присутніх, здавалося, був навіть задоволений, наче лінивий кіт, що влаштувався на теплій плитці.

Він справді нагадував кота: джемпер з вовни, що стирчить, волосся, наче трохи наелектризоване, злегка кучеряве, вуса майже котячі, потерті джинси та мокасини, які свідчили про те, що він щойно вийшов з пустелі Сонора, поспілкувавшись із доном Хуаном.

— Міс Літел Рейсеч! А ви що скажете? — наважився звернутись я до дами, що сумно дивилася у вікно.

— Ви хочете розвінчати магію в загальноприйнятому уявленні і показати, що все набагато примітивніше та простіше. Ви навіть не уявляєте, що закладаєте в голови людей, які генетично ввібрали все містичне та чарівне. Прагматизм вашої книги, на мій погляд, утопічний для широкого кола читачів. Це свого роду атеїзм у магії, який прибирає останній стовп віри простих людей. Людям потрібно у щось вірити і обманюватися, а ви хочете їм дати знання, які нібито можуть їх звільнити, але не запитавши, чи вони цього бажають.