Читати книгу - "Меандри. Бузковий смичок , Гриць Янківська "

О мух нічних оскалені усмішки!
З комори снів не вигнати задух,
де я діаметрально й давній друг,
й периметр вкотре змінює фасон...

Давно забутий знову снився сон.
16.11.2021

За некохння

Зірвалась з неба безйменна зірка
у листопадову темну ніч.
Так рветься долу сльоза прогіркла,
коли кохані не зводять віч
у мить прощання.

Зірвалась рання, відтак – невміло
всявала простір ефірним тілом.
Померкла з прикрості круговина.
Так меркне раптом чужа провина
за некохання.

Зірвалась зірка, та в мить падіння
хтось все ж нарік її – Неостання.
27.11.2021

Локомотив

Линь
Огню
Кусає
Около
Мого
Одуру.
Тратяться
Искр
Вагони.
Коломотив!
23.12.2021

Задумливі круки

А потім – місяць вийшов до ріки.
Зима сіяла, наче чиста діва.
І тільки два задумливі круки
тінь відкидали на просвіток зліва –
зі зграї часу вибились роки.

Промерзлі береги тримали світ
людини, що доходила до краю.
В зимовій річці відголосок раю
дзюрчав манливо оберемком літ,
квітуче право, мов правдивий квіт,
цим укладав людині до руки.

А два круки верталися у зграю.
04.01.2022

Спіраллю янгольських доріг

Цієї ночі білий пух
так обезкрилено кружляє
спіраллю янгольських доріг!
Лунає спів: якби він зміг!..
Луна є спільницею хору.
Щось, наче гавкіт, рветься з двору
і гасить свічку віри – дмух!
Аж яленіє в грудях ружа.

По небовиді – біла стужа
молочні ріки мілко лляє.
Лунає спів: вона чекає!..
Луна єство своє являє,
спіраллю сипле: ає... ає...
Та перетворює на сніг.
І вже, неначе повінь дужа,
до ранку не спиняє руху.

Лунає спів: бо небайдужа!..
І наскрізь серця проростає.
09.01.2022

Загоюється стежка

Загоюється стежка. Хтось пішов
так гостро – в ніч, не вичекавши миті.
Аж випав сніг, зачеплений чолом.
Аж не збагнеться враз чого бракує.
Аж розіллються по слідах озерця.
Бракує серця!
На святковий стіл
потрапить іскра спаленої зірки,
бо хтось пішов, не погасивши світ,
бо хтось пішов з обманною усмішкою,
яку приймають часто за любов
ті, що лишаються, від того, хто пішов,
загоюючи стежку білим спогадом.
18.01.2022

Прощання з січнем

Не дивися за обрій! Забудь, що гряде світанок!
Не даремно ж цілують наосліп нічниці й час.
Я сьогодні вивершую долю отих коханок,
позначаючи золотом слова, немов Мідас.

Цьому бути! Зрікатися – пізно, любити – мало.
Он вже й вітер пекучий мені вислизає з рук,
як останнє сновиддя, що з ними тебе єднало,
як прикмета твоїх, січне, з віхолами розлук.
27.01.2022

Романтик він. Приворот

Зично кличу: велична діво, о,
лучним поглядом не губи!
В звичних днях моїх помарніло, бо
чиниш колірність ворожби.

Я єдвабами слова сплачую
за чаклунство у власний бік,
розстилаюся у розпачливих
клятвах, змучений чоловік.

Чорні кола попід очима – то
ті, що збурила на воді.
Ніч чи сотню ночей прочинено
до безсоння в моїй біді.

Рабовласнице, очамрілого
від єства твого і краси
бути мудрим, триматись вміло і
відрікатися – не проси!
28.01.2022

Легіт

Ти – ім'я на вустах, сипла істина вічного поклику.
Ти – негаданий легіт в тривожнім кружлянні розгуби.
Ти – волога дощів на запаленій посмішці докору.
Ти – молитва сміливості перед кожним уступом скали.

Проминають дощі, сонцесходи, роки і періоди,
позначають хвороби і зцілення, втрати й здобутки – чоло мені,
покидають і знову приходять забуті, й стаються покинутими,
та достатньо пірнути у думку про тебе, щоб не зупинятися.

Чи згоратиме світло на пагорбі слави і гонору,
чи тонутиме світло в глибинах одвічного сумніву,
чи вкрадуть моє світло проханнями непослідовними, –
ти навіки в мені тихо сяятимеш любов'ю.
03.02.2022

Пиши мені, моя любове

Пиши мені, моя любове,
нетлінну музику світання!
Східсонце, вирване з ридання,
запалюй в грудях переритих!
Скрижалі з іменами вбитих
читай мені серед молитви!
У ріг, що зазивав до битви,
труби про скінчення війни!

Пиши мені на плямах крови
своїми білими руками,
по небу – чорними круками,
по долі – помстою богів.

Пиши, любове, і про гнів,
його в собі не відітни!
06.04.2022

Дай серце світу

Дай серце світу, а мені – лиш мить,
в якій зберу все золото від слова,
усе число його солодких крихт,
усе поквіття пишної оздоби,
усяку правду відблисків його.

Дай серце світу, а мені – любов,
оту священну, вільну від образи,
від здогадів, очікувань і втрат,
від обіцянок, від сухого цвіту,
усяких зерен слабкості та зла.

Дай серце світу, а мені у владу
ніколи не давай його, ані
у дар чи сховок, чи на всякий зміст,
бо вічність ширша від моїх обіймів.
Мені – слова, а світу – серце дай!
13.05.2022

Синя шаля

от тільки Ваша синя шаля
і п'ять надламаних гілок
позначать стежку до рояля
повз оболок,

де пальці, навчені ласкати
гладку натуру повних нот,
з пружистих персів будуть ссати
свій заколот,

а до розписаної стелі
і рикошетом до ротів –
пісні струментами дуелі
напохваті,

бо пощастило Вам сховати
під смирним гущаком бузку
свою потіху цього свята
ще в зав'язку,

от тільки Ваша синя шаля...
31.05.2022

Шлях на бескиди

Як лясне електрички бич
у чорну ніч, в безвидну ніч, 
я знаю – це в дорогу клич
для мене.

Я чую металевих жил
натужний скрип під гуркіт рік –
це так спрямунок-старожил
свій тягне вік.