Читати книгу - "Провалля, Євгеній Шульженко"

​- Пробач, - ніжно всміхнувшись, - я дуже швидко йду?Твої зубки клацнули від задоволення? Я ще не вивчив дію паралітика досконально, - підняв плечі винувато, - не так багато людей заглядають до мене в провалля. А на поверхні, - показав головою вгору, - можливостей значно менше.

​Дійшовши до крамниці, обережно заніс дівчину та поклав на підлогу. Перед очима побачила лише освітлену стелю. Він встиг запалити декілька свічок.

​- Поки відпочинь, - кинув, діловито насвистуючи якусь мелодію, - я поки організую нам казку! – почула, як потер долоні.

​Час від часу клацала запальничка. Вʼячеслав підходив до кожної свічки, розглядав та запалював. Зрозумівши, що він десь в правій частині магазину, спробувала напружити ліву руку. Несподівано для себе стисла пальці в кулак. Всміхнулась та відчула рух м’язів обличчя. «Треба заспокоїтись!» - злякалась, прибираючи емоції.

​Аж раптом зрозуміла, що не чує свого вимушеного нареченого. Затремтіла думками. Прислухалась та перевела погляд в сторону. Голова слухняно повернулась. Побачила спину хлопця, що тримав щось, розглядаючи. Швидко перевела погляд на стелю, але встигла оглянути вихід з крамниці.

​«Я ненавиджу тебе, збоченець, - повторила сотню раз, - спробуй на мені одружитись без моєї згоди. А якщо торкнешся мене знову, я сама вбʼю тебе».

​Тіло знову дало реакцію на гнів. Відчула пальці на руках, на ногах. Відчула мʼязи. Холодна підлога. Тепле повітря. Легкий запах розігрітого воску. Спробувала вдихнути глибоко грудьми. Зрозумівши, що здатна на це, ледь втримала себе від задоволеного стогону.

​- Згадав мати, - несподівано мовив Вʼячеслав, - вона полюбляла статуетки з глини. Французька фірма. Поглянь, - почула кроки, побачила людожера з фігуркою, - в неї було багато таких. Вона любила їх! Виставлю їх біля виходу. Ти не проти? – не очікуючи жодної відповіді, піднявся та зник з поля зору.

​Поки хлопець готувався до божевільного весілля, Діана зосереджено напружувала та розслабляла тіло. Здавалось, що саме це допоможе повернути рухливість. Чи зможе вона вільно рухатись? Чи зможе боротись? «Але я не впораюсь з цим вбивцею!» - промайнула жахлива думка. У звичайному стані це було б не зовсім можливо, а після паралітика взагалі шансів ніяких.

​«Потім буду думати про це, - зосередилась на собі, - я інколи дивуюсь, як сама собі можу заважати та псувати настрій. Цікаво, це кожна людина так думає? Чи лише я?».

​Розглядаючи стелю, зрозуміла, що відчуває свої оголені ноги, спідню білизну. Руками торкається пилу на підлозі. Обережно водить ними. Згадала перевірку мами та спробувала повторити рухи лівою рукою. Торкнулась кожного пальця. З неймовірним зусиллям, але впоралась.

​- Готово, - ляснув в долоні, - крамниця підготовлена. Все виглядає  неймовірно, Ді, - підійшов та зазирнув в очі, - зараз принесу твій одяг та посаджу тебе до стіни. Ти маєшце бачити!

​Вʼячеслав зник, вискочивши з магазину. Підняла голову, побачивши спину хлопця. Покрутила головою, оглянула підпалені вогники свічок. Дійсно, було гарно. Якщо не враховувати, що це кляте провалля з мешканцем-людожером. І вона в ролі нареченої.

​Опустила голову та заплющила очі. Вона відчувала своє тіло, це тішило. Але ця радість була не довгою. В'ячеслав повернувся. Швидко розплющила очі, глянувши на стелю. Відчула, як хлопець вдягає штани. Його руки тремтіли, але палали вогнем.

​Обійшов Діану та потягнув за руки до стіни. Підпер, відкривши можливість огляду. Відчула пил, що раптом забився в очі. Захотіла підняти руку та протерти око, але в останній момент зупинила себе, закліпавши повіками.

​- Щось в око потрапило? – дбайливо спив, діставши серветку з кишені, - зараз протру, не хвилюйся, - обережно прибрав пил та всміхнувся, - ти неймовірно гарна, Ді! Я впевнений, що моя мати була б в захваті від тебе.

​Швидко вдягнув кофту, на мить торкнувшись пальцями її грудей. Тихо заричав від збудження, але втримав себе в руках. «Ти дійсно божевільний, Славік! Я зараз нагадую овоч. Тобі самому не огидно буде?» - промайнуло в голові.

​Завершивши підготовку нареченої, Вʼячеслав кинувся до полиць зі статуетками. Бережно взяв їх в руки та підійшов до виходу з крамниці.

​- Це моя мати, - поставив фігурку з жінкою, що тримала пурпурові квіти, - А це батько, - в голосі почула гнів, - це мої сестри, - побачила двох дівчат, що тримались за руки, - а це ми з тобою, - на підлозі опинилась статуетка з чоловіком та жінкою, що тримали немовля.

​Несподівано Діана відчула гнів. Вона? Він? Дитина? «Будь ти проклятий всіма своїми жертвами!» - крикнула в думках. Підпершись руками, повільно підвелась. Ноги напружила. Встала, важко дихаючи. Вʼячеслав сидів спиною, розставляючи уявних гостей.

​Зробила невпевнений крок. Зуби зціпила, прикладаючинеймовірні зусилля. Скроні пульсували, вона боролась з паралітиком. Відчуття напруги розривало. Зосереджено дивилась вперед. Подумки повторювала прокляття. Відчула палаючі сльози, що потекли щоками.

​Хлопець підвівся, задоволено розвів руки та глибоко вдихнув повітря провалля. В цей момент Діана тихо застогнала, зібравши в кулак всю свою волю та ненависть. Аж раптом, кинулась вперед. Зробила декілька широких кроків, розігнавшись. Витягнувши руки, зрозуміла, що починає завалюватись. Загарчала, виставивши плече вперед.