Читати книгу - "Прожити чуже життя, Олександр Гребьонкін"

Юнак дрібними кроками спускався до туалетів. Мирослав подався за ним.

В умивальній кімнаті біля великого дзеркала вже стояв кріпачок у коричневій куртці. Він якось винувато глянув на Романчука, промимрив, що зайнято і відразу вийшов. Підійшло ще двоє чоловіків, але двері до приміщення з туалетними кабінками були зачинені, ніхто не виходив.

Присутні стали нарікати.

- Ну хто це зачинив двері до туалету? Повісили б табличку «не працює». Треба у прибиральниці спитати, що за неподобство?

- Схоже, хтось замкнувся зсередини. Дивно. Там же кілька кабінок.

 Занепокоєний Романчук постукав у двері, потім штовхнув плечем, - вони не відчинялися.

- А ну постривай, - сказав міцний високий скуйовджений чоловік.

- Обережніше, громадянине, - тільки й встиг сказати Мирослав, як той, розігнавшись, величезною тушею, наче танк, вдарився у двері, щось тріснуло, вона відчинилася.

Туалетна кімната порожня, нею гуляв вітер, бо було розкрито зафарбоване до половини вікно.

У кабінках було пусто.

Увійшов довгий білобрисий міліціонер:

- Громадяни, що тут відбувається?

Поки один із чоловіків скаржився і пояснював, Романчук підійшов до урни зі сміттям біля вікна. Серед недопалків валялися капелюх. накладні вуса та плащ.

***

До вокзального скверу під'їхала бригада швидкої допомоги.

Романчук підійшов до натовпу, що швидко наростав.

- От гади, мабуть пограбували дівчину, чимось оглушили, - сказала якась жінка, що стояла з хлопчиком.

– А що тут сталося?

- Та дівчину знайшли.

- Жива?

- Так, схоже, поранена.

Романчук пробився крізь натовп, коли носилки з дівчиною вже заносили в автомобіль.

Він показав своє посвідчення лікареві і запитав:

- Що з нею?

- Сильна травма голови, схоже на струс мозку. Стан важкий.

- При ній знайшли щось?

- Та ніби нічого не було...

- Мені треба подивитися поранену.

Сумнівів не було – перед ним лежала Поліна Ващенко.

***

На ранковій нараді Мирослав Романчук відстоював свою версію подальших дій.

– Поліна Ващенко отримала сильний удар кастетом по голові. У неї велика внутрішньо - мозкова гематома та струс мозку. Тижня два пролежить. Сорокін її шукатиме... Він її любить, тому відвідає. Він або в неї з'явиться або в її матері. Не варто забороняти відвідування хворої родичам чи знайомим. Коли він з'явиться – ми його заарештуємо.

- Ну, два тижні ми не можемо чекати...

- Думаю примчить днями, якщо не сьогодні. Щойно дізнається, що міліцейського посту немає – з'явиться!

Смолін покректав. Він трохи застудився, пив чай ​​із медом.

- Спробуємо ще раз реконструювати події, - промовив він, відсуваючи склянку у срібному підскляннику. - Отже, бандити вбивають міліціонера, забирають зброєю та скоюють пограбування. Що далі?

– У них на руках величезна сума. Гроші вони мабуть поділили, - палко розповідав Романчук. - Очевидно, Марат Сорокін частину своєї долі вирішує передати своїй коханці Ващенко Поліні. Але він розуміє, що рано чи пізно ми можемо вийти на нього та відстежити його зв'язки. Тому відкрито приїхати до неї він не може, інакше виявить себе та кине тінь на саму Поліну. Кошти він кладе в баул і поміщає в камеру зберігання на вокзалі.

- Навіщо Поліна влаштувала цей маскарад? – спитав Смолін. – Хто запідозрить людину, яка поїхала на вокзал і щось там узяла з камери зберігання?

- Товаришу підполковнику, дозвольте втрутитися, - попросив оперативник Андрій Величко.

– Слухаю.

- Я тут збирав інформацію про Ващенко. Вона брала активну участь у самодіяльності, навіть грала в народному театрі в аматорських спектаклях.

– Це важлива інформація, Андрій вже мені розповідав, - – додав Романчук.- До речі, вона виконувала роль Віоли у «Дванадцятій ночі» Шекспіра, а також Сірано де Бержерака, де їй доводилося переодягатися та зображати чоловіка…

- Актриса! - іронічно кинув Глібов.

– Отже, Поліна Ващенко, влаштувавши цей дивний маскарад, під виглядом чоловіка їде на вокзал, – нагадав Смолін.

– На вокзалі вона, мабуть, помічає за собою стеження, – вів далі Романчук. - Причому не з нашого боку, а з боку одного із членів їхньої банди. Я особисто підозрюю там одного типа... Тоді  в чоловічому туалеті вона знімає з себе маскарад і вилазить у вікно.

- Але це їй мало допомагає... - констатує Величко. - Хтось наздоганяє її і б'є кастетом... Випадковий грабіжник?

- Не думаю... Хтось із членів банди, які були проти, щоб у банду втягували жінку та віддавали їй гроші! Мабуть, тип у куртці чи хтось інший. Баул викрадено!